Казки для натхнення

Я знаю – мухи гинуть в молоці,
Я знаю добру і лиху годину,
Я знаю – є співці, сліпці й скопці,
Я знаю по голках сосну й ялину,
Я знаю, як кохають до загину,
Я знаю чорне, біле і рябе,
Я знаю, як Господь створив людину,
Я знаю все й не знаю лиш себе...

Франсуа Війон, (ХVст.)
двічі засуджений до страти
середньовічний поет


 



Вчимося любові до своїх вже майже дорослих дітей

Без сумніву, дитина набуває впевненості в собі під впливом батьківської любові. Способи продемонструвати вашу любов до дітей можуть бути різноманітними. Говоріть частіше, що ви їх любите, обіймайте, цілуйте. Якщо ви вважаєте, що такі ласки доступні тільки дітям, ви глибоко помиляєтеся. Дорослі діти мають не меншу потребу в цьому. Це обґрунтоване побоювання, але є чимало способів показати їм свою любов! Частіше організовуйте виїзди на природу, на дачу, відвідування кафе і просто пішохідні прогулянки. Ви зможете перейнятися інтересами вашого сина або дочки, поділитися своїм життєвим досвідом. Це сприяє встановленню довірчих взаємин.

 

Притчі про життя

«Кожен чи ніхто»

Є четверо людей, яких звуть Кожен, Хтось, Будь-хто та Ніхто. Була важлива робота, яку необхідно було виконати, і Кожного попросили її виконати.

Кожен був переконаний, що Хтось її може виконати. Будь-хто міг би її виконати, та не виконав Ніхто.

Хтось розсердився через це, бо це була робота Кожного. Ніхто не усвідомив, що Кожен звинуватив Когось, коли Ніхто не зробив того, що Будь-хто міг зробити.

 

«Якщо не Я, то хто?».

Одного разу людям довелося розбирати величезні завали каміння, які закривали дорогу до цілющого водного джерела. Каміння було важким і гострим, воно до крові кололо і дряпало руки, тому люди намагалися вхопити малі й округлі еамінчики, щоб було легше носити. І лише один чоловік щоразу оберав найважче і найнезручніше каміння. Ніс його, напружуючи всі свої сили, навіть інколи здавалося, що він от-от упаде. Але після недовгого відпочинку, він знову і знову робив так самою. Товариші запитали його: «Для чого ти працюєш так важко? Можна ж брати і маленькі каміння». Здивовано подивившись на них, чоловік відповів: «Але ж каміння все одно треба переносити все, бо інакше ми не доберемося до води! І чим швидше ми розгребемо велике каміння, тим легше ми зробимо собі. Отже, хтось все одно має взяти на себе важку роботу, тож нехай це буду Я!!!».

 

Історія про ліхтар

Мета: показати значення чіткого висловлювання думки для її розуміння.

Це сталося в ті часи, коли на вулицях міст не було освітлення. Якось уночі мер зіштовхнувся з городянином. Тоді мер віддав наказ, щоб ніхто не виходив уночі без ліхтаря. Наступної ночі мер знову зіштовхнувся із цим городянином.

? Ви не читали мого наказу? ? запитав мер сердито.

? Читав, ? відповів городянин. ? от мій ліхтар.

? Але в ліхтарі у вас нічого немає.

? У наказі про це не згадувалося.

Уранці з’явився новий наказ, що забов’язував у разі виходу вночі а вулицю вставляти в ліхтар свічку. Увечері мер знову налетів на того ж городянина.

? Де ліхтар? ? закричав мер.

? Ось він.

? Але в ньому немає свічки!

? Ні, є. Ось вона.

? Але вона не запалена!

? У наказі нічого не сказано про те, що треба запалювати свічку.

І мерові довелося видати ще один наказ, який зобов’язував громадян запалювати свічки в ліхтарях, виходячи вночі на вулицю.

 

Тачка

Мета: мотиви, що спонукають трудитися.

 

Троє чоловіків, напружуючись щосили, везуть важкі тачки з каменями. Перехожий ставить кожному з них те саме запитання:

? Що ти робиш?

Перший відповів:

? Везу цю кляту тачку.

Другий відповів:

? Заробляю собі на хліб.

Третій же вимовив:

? Будую місто.

Небеса і пекло

Один молодий воїн прийшов до мудрої літньої людини й запитав її: «О мудрець, розкрий мені таємницю життя. У чому різниця між небесами й пеклом?»

Мудрець на мить замислився і відповів: «Ти молодий дурень. Як людина, подібна до тебе, може зрозуміти таке? Ти занадто неосвічений».

Почувши таке, молодий воїн розлютився: «та за такі слова я готовий тебе просто вбити!» ? закричав він і дістав меч із піхов, щоб покарати мудреця. У цю ж мить мудрець сказав: «Оце і є пекло». Почувши ці слова, молодий воїн знову вставив меч у піхви. «А оце і є небеса», ? промовив старий.

Подеколи кожен із нас у розмові з кимось має іншу точку зору й хоче довести свою правоту будь-що. Іноді, в такій суперечці немає нічого поганого, але часом це може перетворюється на справжню відкриту боротьбу.

 

Притча для батьків про те, що порадити дитині, якщо в неї труднощі

Прийшла дочка до батька і каже:
Батько, я втомилася, у мене таке важке життя, я не бачу в ньому ніякого сенсу! У мене постійно труднощі і проблеми … Я весь час пливу проти течії .. У мене просто немає більше сил !!! … Що мені робити ???

Батько замість відповіді поставив на вогонь три однакові каструлі з водою, в одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав каву.

Через деякий час він вийняв з води моркву і яйце, і налив в чашку кави з третьої каструлі.
– Що змінилося? – Запитав він дівчину.

– Яйце і морква зварилися, а зерна кави розчинилися у воді. – Відповіла вона.

– Ні, дочка моя, це лише поверхневий погляд на речі.

Подивися – тверда морква, побувавши в окропі, стала м’якою. Крихке і рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих обставин – окропу.

Теж саме відбувається і з людьми – сильні зовні можуть розклеїтися і стати слабкими, тоді як крихкі і ніжні лише затвердіють і зміцніють.

А кава? – Запитала дочка.

– О! Це найцікавіше! Кава повністю розчинилась в новому ворожому середовищі і змінила її – перетворивши окріп в чудовий ароматний напій.

Є особливі люди, які не змінюються під тиском обставин – вони самі змінюють обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання з будь-якої, навіть найбільш несприятливої ситуації.

Я хочу, щоб ти припинила вести себе як “морквина”, згадала про те, що ти людина, щастя якої – в її власних руках!

Будь як кава. Будь сильнішою за каву!
Міняй обставини, а не мене сама !!

 

Філософська казка про образу

Образа – це така маленька і дуже симпатична тваринка. З вигляду вона зовсім нешкідлива. І якщо з нею правильно поводитися, то шкоди вона вам не принесе.

Образа, якщо не намагатися її поселити в своєму будинку, прекрасно живе на волі і ніколи нікого не чіпає. Але всі спроби заволодіти образою, зробити її своєю, закінчуються завжди плачевно …

Звірятко це дуже маленьке і спритне, воно може випадково потрапити в тіло будь-якої людини. Людина це відразу відчує, тому що одразу стає прикро.

А звірятко кричить людині:
– Я ненавмисно попалося! Випусти мене! Мені тут темно і страшно! Я хочу до мами!

Але люди давно розучилися розуміти мови тваринок земних, особливо таких маленьких звіряток…

Є такі люди, які відразу відпускають образу. Але є й такі, які ні за що не хочуть її відпускати. Вони відразу називають Образу своєю і носяться з нею, як з найдорожчою іграшкою. Постійно думають про неї і навіть вночі прокидаються від великих думок про неї.

А образі все одно не подобається жити з людиною. Вона крутиться, шукає вихід, але сама вона ніколи не знайде шляху. Таке ось звірятко.

Та й людина теж стиснеться і ні за що не випускає вже свою Образу. Шкода віддавати. А звірятко то голодне і їсти йому дуже хочеться. Ось і починає воно потихеньку їсти людину зсередини. І людина відчуває це: то там заболить, то тут. Так болить, що сльози котяться з очей. Але оскільки вона не розуміє від чого це, то і не пов’язує це нездужання з образою. А далі людина звикає до неї від безвиході та Образа теж потихеньку звикає до свого господаря: їсть, росте, жиріє Образа і зовсім перестає рухатися.

Знаходить всередині людини що-небудь смачненьке, присмоктується і смокче і гризе. Так і кажуть про таких людей: «Образа гризе».

І, врешті-решт, Образа так приростає до людини, що стає її частиною. Людина з кожним днем ??слабшає, а Образа всередині все товстішає і товстішає.

І невтямки людині, що тільки й треба – взяти і відпустити образу!

Нехай собі живе, в своє задоволення і буде знову маленькою, спритною і худенькою!

І людині без неї легше живеться, бо від Образи вона часто плаче і хворіє.
Образа – це таке маленьке звірятко. Відпусти його, нехай собі біжить до мами!

 

ПРИТЧА ПРО ПРАВДУ

Колись в якійсь країні, в якомусь місті чи селі жив — Скульптор. Був він досить популярний серед народу, Люди цінували його витвори, милувались ними, вельможі за них щедро платили.

Якось вирішив Скульптор виліпити Адама. першого чоловіка на землі, зачинателя роду людського. Ніхто до того часу за цю справу не брався. «Не годиться першого чоловіка втілювати у глині, треба знайти надзвичайний матеріал», — міркував собі Скульптор. І взявся ліпити із хліба святого.

Не встиг завершити роботу, як до нього вже зайшов перший відвідувач, шанувальник таланту. Це був дідусь із сивим волоссям.

— Я виліпив Адама, зачинателя роду людського! — похвалився скульптор.
— А ти його бачив?
— Ні, — заперечливо похитав головою Скульптор. — Я його душею відчув.
— Не все можна уявити. — сказав старий.— Я тебе познайомлю з тими, хто знав Адама. Це дві сестри: Правда і Неправда. Встань удосвіта, вийди на битий шлях — і зустрінешся з ними.

Скульптор вчинив так, як учив його дідусь. Довго чекати не довелося. Бачить — іде назустріч йому гарна дівчина, вбрана у шовк і золото. Зроду-віку такої краси не бачив.

— О, Скульпторе, — мовить вона солодким голосом, — ти створив шедевр, ти створив ідеал Людини! Тебе за це треба по-царськи нагородити і прославити твоє ім'я у віках!

Стало митцеві приємно аж до млості. Коли це чує:

— Не гадай, Скульпторе, що піймав Бога за бороду!

Звідкілясь з'явилася жебрачка. Шматок сірої матерії прикривав її голе, посиніле од холоду тіло, смутну очі світилися джерельною чистотою.

— Ти зіпсував людську працю — хліб. І створив не Адама — зачинателя роду, а себе, своє я. І думав ти лише про славу та гроші.

Скульптор так розсердився, що не стримався, підняв грудку землі і жбурнув у жебрачку. Мало хто з людей пішов милуватися його витвором. Та Скульптор був самовпевнений і завжди настоював на своєму: «Правда сказала мені, що я створив Адама, першого чоловіка». І невтямки йому було, що жбурнув грудку в саму Правду — голу, сумну і тривожну.

Хіба може бути Правда в золоті і шовку та з улесливою мовою? То лиш Неправда прикривається коштовностями з розрахунку на людську слабкість.

 

Притча “Мішок картоплі” про те, як ніколи не злитись

Учень запитав вчителя:
– Ти такий мудрий. Ти завжди в гарному настрої, ніколи не злишся. Допоможи і мені бути таким.

Учитель погодився і попросив учня принести картоплю і прозорий пакет.
Якщо ти на кого-небудь розсердишся і затаїш образу, – сказав учитель, – то візьми цю картоплину. З одного її боку напиши своє ім’я, з іншого ім’я людини, з якою стався конфлікт, і поклади цю картоплю в пакет.
– І це все? – Здивовано запитав учень.
– Ні, – відповів учитель. Ти повинен завжди цей мішок носити з собою. І кожного разу, коли на кого-небудь образишся, додавати в нього картоплю.
Учень погодився.

Пройшов певний час. Пакет учня поповнився ще кількома картоплинами і став уже досить важким. Його дуже незручно було носити з собою. До того ж та картопля, яку він поклав на самому початку стала псуватися. Вона покрилась слизьким гидким нальотом, деяка проросла, деяка зацвіла і стала видавати різкий неприємний запах. Учень прийшов до вчителя і сказав:

Це вже неможливо носити з собою. По-перше пакет занадто важкий, а по-друге картопля зіпсувався. Запропонуй що-небудь інше.

Але вчитель відповів:
– Те ж саме, відбувається і в тебе в душі. Коли ти, на кого-небудь злишся, ображаєшся, то у тебе в душі з’являється важкий камінь. Просто ти це відразу не помічаєш. Потім каміння стає більшим. Вчинки перетворюються на звички, звички – в характер, який народжує смердючі пороки. І про цей вантаж дуже легко забути, адже він занадто важкий, щоб носити його постійно з собою. Я дав тобі можливість поспостерігати весь цей процес з боку. Кожен раз, коли ти вирішиш образитися або, навпаки, образити когось, подумай, чи потрібен тобі цей камінь.

 

Ваша дитина підліток?

Як допомогти своїй дитині дорослішати ?

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Зробіть акценти:

- НАКАЗОВИЙ – ДРУЖНІЙ.

Прагнучий до самостійності підліток навряд чи стане беззастережно слідувати вашим вказівкам. Змініть тон з наказного на дружній. Не роздавайте наказів - замість цього спробуйте давати аргументовані поради . Багато батьків допускають одну і ту ж помилку: вони наполягають на своєму, стверджуючи , що у них більше досвіду , а тому їм видніше . Досвіду у батьків , що й казати , багато. Але не варто користуватися ним, як зброєю. У виховному процесі протиставлення сил і позицій, конфронтація і тиск не принесуть нічого хорошого.

- ЗРОЗУМІТИ І ПРИЙНЯТИ

Звичайно, найголовніше у взаєминах з дитиною - це взаєморозуміння. Ваші син чи дочка не збираються впускати вас у свій внутрішній світ ? Почніть із себе: впустіть їх у свій. Розкажіть про те, що відбувається у вас на роботі, поділіться думкою з приводу своїх друзів, колег, знайомих, запросіть дитину розділити ваші інтереси. Скільки часу в тиждень ви проводите зі своїми дітьми? За даними соціологічних опитувань , більшість батьків в середньому присвячують дітям не більше 1,5 години на тиждень! І як сюди втиснути розмови по душам, читання книг та інші спільні справи ? Звичайно , це не вина , а біда більшості батьків , які змушені проводити на роботі весь день , щоб поповнити бюджет сім'ї. Але діти не повинні бути надані самим собі.

- ГЕТЬ МАСКИ.

Дуже важливо бути щирим у прояві інтересу до внутрішнього світу і до справ підлітка. Діти гостро реагують на фальш. Батьки можуть назавжди втратити довіру підлітка, якщо будуть тільки прикидатися зацікавленими його справами, а на практиці постараються використати його відвертість в своїх цілях (наприклад, щоб якось відреагувати на неприємну ситуацію, щось заборонити і т.д.). Навчіться приймати і навіть любити світ, в якому живе ваш підліток , поставте себе на його місце, і ви зможете домогтися його довіри

- ВИЗНАТИ ПОМИЛКИ

Якщо ви вже наробили помилок у вихованні підлітка, то не бійтеся їх визнати. Спочатку перед самим собою, а потім і перед дитиною. Авторитет ви від цього не втратите - навпаки, він зросте: адже проговорити свої помилки здатні тільки сильні люди. Поясніть, чому ви робили так, а не інакше , приведіть аргументовані доводи. Розкажіть про те, яка ваша нинішня позиція щодо сина чи дочки. Запитайте, чи згоден він із нею. Чому так або чому ні? Уважно вислухайте відповідь..

- КОМПРОМІС

Іноді взаємні образи не так легко подолати. Але якщо підліток демонстративно не шукає порозуміння з батьками , не варто думати , що він в ньому не потребує. Діти важко переживають самотність під час перехідного віку. Зробіть перший крок. Піти на компроміс дорослій людині набагато легше, ніж дитині.

І нагородою вам буде взаєморозуміння і злагода
в ваших родинах

 

НЕ ПАЛИ!

Нехай ця сповідь комусь допоможе…

Звичка паління настільки липка, що навіть людям з вольовим характером позбутися її дуже складно і деякі кидають почате на половині шляху. Важко! А хто сказав, що буде легко. У мене ця процедура пройшла безболісно і хоча я не палю всього 7 місяців - вважаю для себе це великою перемогою. Якщо мене запитають, як мені це вдалося - у мене буде всього одна відповідь - я так захотіла! Віднедавна я забула, що таке цигарка. Я забула, що таке пропахнуті димом одяг і волосся, забула, що таке жовтий колір обличчя. Забула, що таке перепочинок і розпрощалася з вічною хрипотою в голосі - без неї мій голос дзвінок і чистий! Навіть враховуючи антитютюнові компанії, які йдуть вже багато років і проходять практично у всіх країнах світу, люди ніяк не можуть, а деякі не хочуть (при цьому повністю віддаючи собі звіт в тому, що паління шкодить здоров'ю) відмовитися від найпоширенішої і найшкідливішої звички на Землі. У зв'язку з цим, хотілося б розглянути з вами наслідки паління.

Чим воно шкодить нашому здоров'ю?

Після вдиху цигаркового диму, він потрапляє в ваш рот і горло, потім в легені. В димі міститься близько 4 тисяч хімікатів, включаючи високотоксичні, які і викликають рак, речовини. Наприклад, миш'як, бензол, формальдегід та інші. Досягаючи легень, дим осідає на них у вигляді смоли. Все ще сумніваєтеся, що куріння шкодить здоров'ю?

Так само, через легені в кров потрапляє велика кількість хімічних речовин. Частину кисню в крові заміщає окис вуглецю (ідентично вихлопним газам автомобіля.) Через це виникає недостача кисню абсолютно у всіх органах - і мозок не виняток!

Нікотин - це один з хімічних елементів, які потрапляють в кров. Його регулярне вживання приводить до нікотинової залежності.

Серйозні зміни відбувається у внутрішніх органах «завдяки» палінню; вражаються органи шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, але в першу чергу страждають органи дихання. Від будь-якого іншого виду раку не гине стільки людей, скільки від раку легенів. Задумайся!

 

Притча про головне у нашому житті

Три речі ніколи не можна повернути: Час, Слово, Шанс.
Три речі не варто втрачати: Спокій, Надію, Честь.
Три речі в житті найбільш цінуються: Любов, Переконання, Дружба.
Три речі в житті, які легко втратити: Влада, Успіх, Багатство.
Три речі, які визначають людину: Праця, Чесність, Досягнення.
Три речі, що руйнують людину: Вино, Гординя, Злість.


P.S. Проте, допоки все зрозумієш – мине ціле життя.

 

Тому:

Давайте людям більше, ніж вони очікують, і робіть це з радістю.
Говоріть повільно – думайте швидко. 

Якщо ти програв, «в
инеси» з цього урок.
Пам’ятай три важливі речі: Особиста гідність, Повага до інших, 
Відповідальність за всі свої дії.
Ніколи не дозволяй маленькій суперечці зіпсувати справжню дружбу.
Якщо брати до уваги ці правила, то всі починання у вашому житті будуть успішними!
 
 

Притча „Звичка шукати”, (Про долю)

Давним-давно згоріла велика бібліотека, вцілів тільки один рукопис.
Довгі роки покоївся він на складі і ніхто не звертав на нього уваги.
До того часу, поки одного разу в лавці не змінився хазяїн.
Він перебирав згортки, книги, рукописи і позбувався непотрібного.  
Старий рукопис він викинув, і той  потрапив в руки випадкового  перехожого – бідняка.
Той збирався розпалити ним вогнище, щоб зігрітися, але спочатку поцікавився, що там написано.

А там було написано ось що:

та людина, яка знайде на березі моря гарячий камінь, здобуде в житті все, що тільки забажає!

Бідняк вирішив, що втрачати йому немає чого і вирушив до моря.

Він піднімав камінець за камінцем, але вони були холодні і чоловік кидав їх у хвилі.

Так проходили дні, тижні, місяці, роки...
І ось руки бідняка доторкнулись до гарячого камінця...
Він підняв його і... за звичкою кинув у море...

Наше життя – як берег моря, ми день за днем шукаємо свою долю.

І дуже шкодуємо, якщо, знайшовши те, що ми шукали, подібно тому біднякові, проходимо мимо тільки тому , що звикли шукати, а не знаходити...

 

Вирішення невирішуваних проблем

Якщо ти вважаєш, що один маєш проблеми - ти неправий. Дивись, яке похмуре обличчя в цього перехожого! Про нього можна сказати: „Він, напевно, має проблеми”. І не всі проблеми можна вирішити. Та, на щастя, існує спосіб вирішування „невирішуваних проблем”. Його можна назвати „спосіб гаптування троянд”.

Дон Жуан зрозумів, що донна Анна – зовсім не та єдина, про яку він мріяв. І донна Анна зрозуміла, що він зрозумів...

Батько–командор спитав у нещасної, що вона буде робити самотня в порожньому  і сумному домі.
„Я буду гаптувати троянди,” - відповіла донька з печальною усмішкою. І вона стала це робити...

А який спосіб невирішуваних” проблем знаєш ти?
Спосіб „гаптування троянд” бездоганний, коли немає іншого виходу або коли треба просто відпочити.

У японських офісах є спеціальний пристрій, по якому можна вцілити ногою після неприємної розмови з кимось... Таке собі щось у штанях на пружині, яке хитається після добрячого стусана. У нас такого нема, але ми можемо „погратися” нашими проблемами. Наприклад, уявіть собі такий будиночок. У ньому поселяться наші проблемки..

Можеш у цих віконцях намалювати свою проблему у вигляді хробака або тарганчика, можеш про них щось написати. Можеш придумати їм імена. Можеш залишити віконця порожніми  - твої проблемки пішли погуляти. Ні, ти їх не зневажаєш, ти просто з ними граєшся. А хочеш – вигадай казочку або історію... Не знаєш, як? Та ж уся література, весь фольклор – про наші проблеми. Тож спробуй...
Маємо надію, що наша робота допомогла тобі якщо не вирішити, то хоча б окреслити коло своїх проблем.

 

Сніжинка...

„Скажи мені, скільки важить сніжинка?” – спитала мишка в голуба.

„Не більше, ніж нічого” – відповів той.

„Тоді я розповім тобі дивовижну історію”, - сказала мишка.

„Я сиділа на гілці ялинки, біля самого стовбура, коли почався сніг.

Це було схоже на безтурботний сон.

Щоб якось згаяти час, я рахувала сніжинки, які м”яко падали на хвою моєї гілки.

Я нарахувала близько 3 741 952 сніжинки.

Коли впала ще одна, то своєю вагою (не більшою, чим нічого) зламала гілку”.

Розповівши цю історію, мишка зникла. Голуб, обдумавши її зміст, сказав собі:

”Мабуть, для того, щоб наступив мир в цьому світі, не вистачає голосу всього однієї людини”.

 

Життя...

Одного разу один чоловік ішов вздовж берега моря. Він помітив, що протягом ночі на берег викинуло величезну кількість морських равликів і зірок. Радісно, насолоджуючись вранішнім сонцем, чоловік відмірював милю за милею по піску.


Вдалині він помітив, як хтось танцює на пляжі. Здивований тим, що хтось радіє життю таким дивним способом, він підійшов ближче..


Коли він наблизився, стало очевидним, що фігурка не танцює, а старанно повторює якийсь дивний рух.

Коли він підійшов ще ближче, то побачив, що це дитина. Маленька дівчинка старанно збирала на березі морських зірок і кидала їх знову в море. Від здивування чоловік зупинився на хвилинку, а потім запитав: ”Навіщо ти кидаєш в море морських зірок?” „Якщо я залишу їх на березі, - відповіла дівчинка,  - сонце висушить їх, і вони помруть. Я кидаю їх в море тому, що хочу, щоб вони жили”.


Чоловік задумався на хвилину, вражений словами дівчинки, але потім, згадавши скільки миль морського узбережжя він пройшов, сказав: ”Та їх, цих зірок, тут на березі мільярди! Що ти можеш змінити?”
Дівчинка на хвилинку задумалась над словами чоловіка, а потім повільно нахилилась, підняла ще одну морську зірку і кинула її в бурхливе море.


Потім повернулась до чоловіка, посміхнулась: „Можливо, ви й праві, - сказала вона, - але саме для цієї зірочки я змінила життя”.