Головна Сторінка директора
Сторінка директора


25 річниця відзначення Дня виводу радянських військ з Афганістану

 

Далекий грудень 1979 року... Далека та чужа країна Афганістан... Безглузда війна... Скільки смертей, скільки горя за 10 років. Але безглуздість не применшує героїзму наших воїнів там, в афганському пеклі. Ніхто та ніщо не має бути забутим, аби не забути – треба пам’ятати , а щоб пам’ятати – треба знати. Треба знати, що люба війна – це безумство, це невиправдана жорстокість. Будь-яка війна несе смерть, каліцтво, «вдягає» в журбу тисячі материнських сердець. У війни холодні очі, у неї свій рахунок, своя безжальна арифметика. Я дуже добре пам'ятаю, коли до Сміли привезли перший цинковий гроб – як було страшно! В тому гробу привезли молодого офіцера, а серед моїх учнів одразу двоє хлопчиків стали сиротами. А потім в нашу мову увійшли страшні слова «чорний тюльпан», вантаж №200. Неправду кажуть, що нема незамінних людей. Кожна людина – незамінна. І ніхто, ніколи й нічим не замінить народу нашому молодих хлопців, чиї імена з цвинтарних надгробків болем волають до всього цивілізованого світу: досить уже воєн, під якими б гаслами вони не проходили! Як хочеться, щоб так воно і було!

 

16 років ліцею

26 листопада нашому рідному ліцею виповнюється 16 років. Мало це – чи багато!? Для людини 16-річчя – вік повноліття, час отримання головного документу – паспорту, час початку проектування власного життя, власної долі. А для навчального закладу?...

Готуючись до святкування 16-го Дня народження, мимоволі згадую всі роки життя ліцею, хоча, що там роки – я пам'ятаю кожен день, кожну мить! І гордість, любов, щастя переповнюють моє серце. Адже за ці роки ми втілили у життя багато з того про що мріяли 16 років тому.

А мріяли ми ( «ми» - це всі, хто з першого дня повірив у ліцей, хто подав руку допомоги, хто прийшов працювати, хто привів своїх дітей, хто просто посміхнувся і побажав успіхів) створити у рідному місті навчальний заклад пріоритетом якого стануть глибокі знання, щаслива юність, відчуття єдиної родини ліцеїстів, а головне - висока конкурентоспроможність випускників ліцею. МИ ЖОДНОГО РАЗУ НЕ ЗРАДИЛИ НАШИМ МРІЯМ! Тому сьогодні я не буду говорити про ремонти, про кількість замінених вікон, про поповнення матеріальної бази ліцею – говорити я буду тільки про наші здобутки. І ось тут мені є про що говорити!

За 16 років за парти ліцею сіли 910 учнів, 154 з них закінчили заклад з золотими та срібними медалями. За ці роки ліцеїсти вибороли 309 перемог на міських предметних олімпіадах, 90 – на обласних, та 13 на олімпіадах Всеукраїнського рівня. У скарбничку ліцею покладено більше 50 перемог на Всеукраїнських інтернет-олімпіадах. Кожен рік серед ліцеїстів є переможці Всеукраїнських конкурсів та турнірів «Кришталева сова», «Геліантус — природознавство для дорослих», "Патріот", "Гринвіч", "Соняшник", “Бобер”, «Ерудити планети», "КОЛОСОК", "Кенгуру", "Левеня", міжнародної дистанційної математичної олімпіади "Третє тисячоліття", всеукраїнських молодіжних конкурсів “Новітній інтелект України” , «Молодь тестує якість», Aliante-Ukraine, Intel-Техно Україна. За цей час ліцеїстами разом з їх вчителями-наставниками написано 430 науково-дослідницьких робіт. З них  87 стали переможними на обласному конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт МАН, а 9 - на Всеукраїнському етапі цього конкурсу.

Особливим для життя ліцейної родини став 2004 рік, адже завдяки кропіткій, наполегливій праці попередніх років, ліцей стає третім закладом в області зі статусом асоційованої школи ЮНЕСКО. А ще в цей рік ліцейна родина приєдналася до програми «Intel®Навчання для майбутнього». Саме у 2004 році в ліцеї розпочалася ера бурхливої проектної діяльності. Ліцейні проекти – «Що сказать тобі, ліцею, на прощання... », «Видатні постаті ХХІ століття», « Хто я є..», « Творці комп'ютерних технологій », «МИ в Інтернеті », «Кольорові кварки», « Ось то Я!!!», « Вишиванки - це модно», « Архітектурні пам'ятки нашого міста». Національні проекти – «Український фен-шуй», « Мій край - легенда...», « Закони життя», « Что в имени тебе моем?», « Домашні улюбленці», « Рослини-лікарі», « Школа майбутнього». Міжнародні проекти - European Schools For A Living Planet, Асоційовані школи ЮНЕСКО, Challenges in Schools, I*EARN, Science Across the World, Mondialogo, Global Gateway, Global Teenager Project (GTP), Connecting classrooms, Flex, програма обміну учнівської молоді між країнами Європи (З двох зроби три), Німеччина, Польща, Україна, Е-Twinning (Партнерство в освіті). Ліцеїсти презентували свою роботу, захищали честь Сміли, Черкащини, України у Іспанії, Польщі, Великій Британії, Австрії, Угорщині, на Мальті та Кіпрі. І завжди це робили на найвищому рівні!

Сьогодні я не можу не згадати роки становлення ліцейного самоврядування – адже це і роки становлення громадянської позиції наших дітей, і способу організації життя колективу. Лях Анна - перший Президент ліцею, Конотоп Антон, Карась Анна, Косяк Анастасія, Гунько Анна, Святецький Владислав, Зубко Оля, Стоноженко Владислав, Махно Анна, Ігор Чернай, Марина Кодола – наші Президенти. Саме вони, разом з педагогічним колективом, всією ліцейною родиною писали історію нашого закладу.

У 2009 році розпочав діяльність ліцейний євроклуб "Ми - разом!" і життя ліцею наповнилось надзвичайно яскравими фарбами – свята, акції, благодійність, подорожі, зустрічі, безліч нових друзів і неповторних вражень.

Пишу ці рядки і весь час думаю: а як же мені написати про моїх вчителів, моїх колег-заступників?! Якби не їхній талант, небайдужість, постійне прагнення до нових вершин, робота над самовдосконаленням, креатив, а головне – величезне бажання зробити ліцеїстів щасливими, нічого б цього не було. Завдячуючи саме педагогічному колективу, ліцей має звання "Лідер сучасної освіти", є лауреатом Програми "Золоті руки країни" 2012 року, тричі нагороджений золотою медаллю на Міжнародній виставці «СУЧАСНІ ЗАКЛАДИ ОСВІТИ» та Національній виставці-презентації "Інноватика в сучасній освіті" , став переможцем у Всеукраїнському конкурсі «Директор ХХІ століття», отримав статус експериментального майданчика всеукраїнського рівня (тема експерименту: "Створення сприятливого освітнього середовища як чинника виховання компетентного випускника сучасної школи"), став пілотною школою Академії педагогічних наук.

Ліцею, до свого повноліття ти прийшов зрілим, виваженим, мудрим, знаним та визнаним навчальним закладом! Попереду в тебе нові перемоги, нові можливості, нове яскраве та змістовне життя. Процвітай! А я вдячна долі, що подарувала мені можливість жити і працювати разом з тобою, бути щасливою. Я люблю тебе, мій рідний ліцею!

 

Випускникам 2013 року!

Дорога ліцейна родино!

Сьогодні в ліцеї свято – свято яскраве, хвилююче і дуже важливе для кожного, хто причетний до ліцейного життя - 37 ліцеїстів переступають поріг дорослого життя.

Важливе для вчителів, адже кожен випуск – це рубіж. Разом ми провели незабутні чотири роки. Все було. Але сьогодні випускники уносять з собою часточку нашої душі, нашої любові, наших сподівань, що життя кожного з них буде достойним.

Це свято важливе для батьків наших випускників, які завжди раділи всім успіхам своїх дітей, хвилювалися, підтримували, які зробили все, щоб сьогоднішнє свято було найкращім.

І, звичайно, це свято важливе для самих випускників, які подолали дуже відповідальний етап на шляху під назвою «життя».

Дорогі, діти! Сьогодні останній вечір дитинства, останній вечір, коли ми всі разом, а вже завтра - доросле життя. Я сьогодні останній раз звертаюся до вас, як до ліцеїстів, а вже завтра ви станете випускниками 2013 року. Я не буду сьогодні говорити, наскільки важливо далі навчатися, розвивати себе, знайти своє місце в житті. Не буду говорити про те, наскільки важливо наполегливо працювати. Не буду тому, що з одного боку це правда, а з іншого – не зовсім. Чому це тільки частина правди? Тому що сенс життя кожної людини – бути щасливим. Цього можна досягти по різному, але розуміння щастя і шлях до нього один.

Я вважаю, що стати щасливим через постійно наполегливу і тяжку працю неможливо. Неможливо стати щасливим, якщо за вас хтось вирішив куди і як рухатись далі по життєвому шляху. Щоб стати успішним і щасливим необхідно життєвий шлях обирати самостійно!

Взагалі, життя весь час буде вимагати від вас робити правильний вибір. Інколи цей вибір незначний, а інколи від нього буде залежати все ваше подальше життя. Є такі сфери життя вибір в яких треба робити мудро та відповідально:

Дружба

З давніх часів відомо, що наше життя багато в чому залежить від людей,які нас оточують. Якщо ваші друзі впевнені у собі, цілеспрямовані, відповідальні, завжди готові підтримати вас – ваші шанси на успіх значно зростуть. Якщо ж вас оточують нікчеми – успіхів вам не бачити. Проаналізуйте ваші стосунки з оточуючими людьми та зробіть правильний вибір!

Кар'єра

Робота буде займати значну частину вашого життя, тому ви повинні зробити все, щоб вона задовольняла вас. Жодна, навіть сама сильна людина не зможе довгий час займатися тим, що їй не цікаво. Від правильного вибору на початку шляху залежить вся ваша подальша кар'єра.

Стосунки

Ваш вибір в стосунках змінить не тільки ваше життя, але і життя ще однієї людини. А це означає, що якщо ви зробите неправильний вибір то ризикуєте зробити нещасливими одразу двох людей . І навпаки, якщо ваш вибір вірний на планеті стане на двох щасливих більше. Зробіть мудрий вибір і пам'ятайте, що з цією людиною ви пройдете скрізь усе життя.

Реакція

Ваше життя залежить не від того, що в ньому відбувається, а від того, як ви реагуєте на ці події. Як тільки ви навчитеся контролювати свої реакції – ви отримаєте контроль над своїм життям.

Знаєте – я впевнена, що кожен з вас досягне в житті всього чого прагне, треба тільки дуже цього хотіти і весь час рухатись в напрямку своєї мети. Ніколи не ставте перед собою маленькі цілі , які легко досягаються, нехай вони будуть, але будуть тимчасові. Ставте перед собою грандіозні, найвищі цілі. Наприклад : хочу стати найкращим хірургом України, або хочу стати президентом країни. Саме так все і буде у вашому житті.

І ще пам'ятайте, що тільки насолоджуючись кожною хвилиною свого життя ви будете щасливі і зможете досягти омріяної мети.

Я хочу побажати вам усім: ставте перед собою нездійснені цілі та здійснюйте їх!

А ще хочу подарувати вам рядки із «Листа до дітей» Марини Цвєтаєвої.

– Никогда не лейте зря воды, потому что в эту же секунду из-за отсутствия ее погибает в пустыне человек.

Потому же никогда не бросайте хлеба, а увидите на улице, под ногами – поднимите и положите на ближний забор, ибо есть не только пустыни, где умирают без воды, но и трущобы, где умирают без хлеба.

Может быть, этот хлеб заметит голодный, и ему менее совестно будет взять его так, чем с земли.

Никогда не бойтесь смешного, и если видите человека в смешном положении: постарайтесь его из него извлечь.

Никогда не говорите, что так все делают: все всегда плохо делают, раз так охотно на них ссылаются! У «всех» есть второе имя – «никто», и совсем нет лица – пробел. Ну а если вам скажут, что так никто не делает (не одевается, не думает и т.д.) – отвечайте: «А я – кто!»

Не слишком сердитесь на родителей, помните, что они были вами, а вы будете ими. Кроме того, для вас они родители, а для самих себя – я. Не исчерпывайте их родительством.

Увидя на дороге камень – уберите! Представьте себе, что это вы бежите и разбиваете себе нос.

Не стесняйтесь уступить место в трамвае пожилому человеку – стыдитесь его не уступить.

Не торжествуйте победы над врагом. Достаточно – сознания. После победы – протяните руку.

Книгу листайте с верхнего угла страницы. Почему? Потому что читают сверху вниз, а не снизу вверх.

Когда вам будут говорить: «Это – романтизм», вы спросите: «Что такое романтизм?» – и увидите, что люди произносят слово, смысла которого не знают.

Когда же окончательно убедитесь, что не знают, сами отвечайте бессмертным словом Жуковского:

– «Романтизм – это душа

Нехай береже вас доля, дорогі випускники 2013 року!

Софія Анатоліївна.

 

Бежим по замкнутому кругу во власти вечной суеты.

Бежим по замкнутому кругу
Во власти вечной суеты.
Мы так похожи друг на друга…
Дела похожи… и мечты…
Растим детей, жалеем старость,
Находим что-то для души…
Теряем… то, что нам досталось…
И верим… даже в миражи!
А годы… тихо уплывают,
Соткав для нас вуаль морщин…
Лишь сединой напоминают,
Что жизнь – одна!
И шанс – один!
Антракта нет на этой сцене,
И занавес нельзя закрыть…
А время – поднимает цены
На право полноценно жить,
Искать, творить и быть счастливым,
Как в детстве, быть самим собой,
Любить… и тоже быть любимым
И – вознестись над суетой!
А счастлив тот, кто на рассвете
Сумел однажды осознать,
Что жив!
Здоров!
Что солнце светит!
И будет новый день опять!

(А.Тарадов)

 

15 років моєму дорогому ліцею!

П'ятнадцята ліцейна осінь, п'ятнадцятий день народження! Серце переповнюють радість, щастя, захоплення і велика гордість за наш дорогий ліцей. 15 років для Всесвіту – одна лише мить, проте ліцей за цю мить написав свою історію, пройшов шлях духовного зростання, формування власного авторитету, життєстверджуючої позиції та досягнення визнання , примножив славу рідного міста, області, країни. Першу сторінку історії нашого закладу написали міський голова Сміли тих років Котькало Олександр Борисович (наш хрещений батько) та директор Смілянського машинобудівного заводу Шпак Анатолій Лукич, саме їм ми завдячуємо за далекоглядність, сміливість у прийнятті рішень, віру та підтримку.

Наш ліцей по праву пишається своїми випускниками. За 15 років їх - 674. Всі випускники ліцею стали гідними людьми. Де б вони не навчалися і ким би не працювали, їх завжди відрізняє працелюбство, новаторство і пошук. З великим теплом і любов'ю я згадую наших перших ліцеїстів, які були нам і учнями, і друзями, і порадниками, і суровими суддями. Сучасні ліцеїсти – це розумні, активні, наполегливі, креативні, харизматичні учні, з якими цікаво працювати, цікаво спілкуватися, цікаво дружити. І це велике щастя!

Не менше щастя працювати з вчителями ліцею. Творчі, відповідальні, вимогливі і водночас справедливі, правдиві, щирі, принципові, сучасні, а головне професіонали найвищого рівня – це мої вчителі. Дякую долі за колег, які пройшли разом зі мною нелегкий шлях становлення, це Алла Степанівна Бурсевич - мій незмінний заступник, це Тетяна Володимирівна Береговенко, яка не тільки привила всім нам повагу і любов до рідної мови, а ще й навчила мене розмовляти цією мовою, це Леся Олексіївна Хуртенко, яка прийшла до нас після студентської лави, а сьогодні вона мій заступник з навчально-виховної роботи, Лісова Світлана Іванівна – заступник з виховної роботи, вчителі Ярмиш Тетяна Євгеніївна та Гунько Ольга Анатоліівна. Результатом спільної праці ліцеїстів, вчителів, батьківської громадськості, всіх працівників ліцею є велика кількість перемог у найрізноманітніших інтелектуальних конкурсах, олімпіадах, турнірах; визнання на міжнародних освітянських виставках; отримання почесних звань і статусів.

Всі ці роки пліч опліч з нами йшли батьки наших ліцеїстів, саме вони підтримували нас своєю вірою, великодушністю, розумінням. Саме їх матеріальна допомога дала ліцею можливість стати сучасним навчальним закладом!

Я з великим задоволенням вітаю всю ліцейну родину з Днем народження!

Бажаю всім міцного здоров’я, відчуття результату своєї праці, щирого прагнення до нових знань, впевненості у власних силах, невпинного руху вперед та прагнень до нових звершень! Головне — вірити в свої сили, залишатись вірним своїм друзям, думкам, рідній землі, нашій єдиній Україні, любити своїх батьків, наш рідний ліцей. Не зупиняйтеся на досягнутому, ставте перед собою високі завдання та досягайте нових вершин! Нехай і далі примножуються досягнення ліцею в найважливішій справі українського суспільства - формуванні високоосвіченої, творчої, духовно багатої людини!


 

Мне нравится

 

Мне нравится, когда судьба сгорая,

мне посылает преданных друзей.

И мы живем, друг другу помогая,

и не жалеем сказанных идей.

Мне нравится со счастьем обниматься,

не думать, что когда-то не везло.

И просыпаясь утром, улыбаться,

не вспоминать, что было в жизни зло.

 

Мне нравится, что годы прибавляясь,

несут лишь отношений чистоту.

Живем теперь с друзьями удивляясь,

что видим еще жизни красоту.

 

Еще мне нравится, что есть любовь на свете,

которая всем продлевает век.

И что на нашей голубой планете,

судьбы хозяин - только человек!

 

И будем жить, и будем улыбаться,

что беды не коснулись вдруг сейчас.

А осенью вновь будем удивляться,

что под ногами - золото у нас!

(Людмила Бармина )

 

 

Я из тех, кому нравится жить!

Я из тех, кому нравится жить: петь, смеяться, мечтать до рассвета... Просто так, не за то или это, я умею любить и дружить. Я из тех, кому нравится жить... Слушать сказки и трепетно верить в то, что к счастью ведущие двери я сумею найти и открыть!!! Я из тех, кому нравится жить... Но от лжи задыхаюсь, слабею... И слезами закапать сумею всю планету, коль стану тужить. Я из тех, кому нравится жить...С благодарностью Богу молиться, чтобы смог ещё век мой продлиться… Я из тех, кому нравится жить! 

(Наталья Емельяненко)

 

 

За всё приходится платить судьбой

 

За то, что хочешь есть и пить

Иметь свой хлеб и чашку чая

Чем бог послал, друзей встречая

За всё приходится платить

За то, что хочешь пошутить

Не замирая от испуга

Косясь с опаскою на друга

За всё приходится платить

За то, что хочешь быть собой

Собою быть, а не казаться

Не унижать, не унижаться

Платить приходится судьбой

Платить приходится...

За то, что хочешь полюбить

Без вычислений и расчётов

Не став героем анекдотов

За всё приходится платить

За то, что просто хочешь жить

Без разносолов и амбиций

Не выделяться, не стремиться

За всё приходится платить

За то, что хочешь быть собой

Собою быть, а не казаться

Не унижать, не унижаться

Платить приходится судьбой

Платить приходится судьбой

Я. Трусов

 

 

 

 

Моим доченькам

Валентина Беляева

Я свяжу тебе жизнь
Из пушистых мохеровых ниток.
Я свяжу тебе жизнь -
Не солгу ни единой петли.

Я свяжу тебе жизнь,
Где узором по полю молитвы -
Пожелания счастья
В лучах настоящей любви!

Я свяжу тебе жизнь
Из веселой меланжевой пряжи,
Я свяжу тебе жизнь
И потом от души подарю.

Где я нитки беру?
Никому никогда не признаюсь.
Чтоб связать тебе жизнь,
Я тайком распускаю свою...

 
«ПочатокПопередня1234567НаступнаКінець»

Сторінка 2 з 7