Головна Сторінка директора
Сторінка директора


Настроение

Я не люблю фатального исхода,
От жизни никогда не устаю.
Я не люблю любое время года,
Когда веселых песен не пою.
Я не люблю холодного цинизма,
В восторженность не верю, и еще —
Когда чужой мои читает письма,
Заглядывая мне через плечо.
Я не люблю, когда — наполовину
Или когда прервали разговор.
Я не люблю, когда стреляют в спину,
Я также против выстрелов в упор.

Я ненавижу сплетни в виде версий,
Червей сомненья, почестей иглу,
Или — когда все время против шерсти,
Или — когда железом по стеклу.

Я не люблю уверенности сытой,
Уж лучше пусть откажут тормоза.
Досадно мне, коль слово "честь" забыто
И коль в чести наветы за глаза.

Когда я вижу сломанные крылья,
Нет жалости во мне, и неспроста:
Я не люблю насилье и бессилье,
Вот только жаль распятого Христа.

Я не люблю себя, когда я трушу,
И не терплю, когда невинных бьют.
Я не люблю, когда мне лезут в душу,
Тем более — когда в нее плюют.

Я не люблю манежи и арены:
На них мильон меняют по рублю.
Пусть впереди большие перемены —
Я это никогда не полюблю!

В. Высоцкий

 

Есть люди - с которыми "ЕСТЬ"... ...И люди - с которыми "НЕТУ"...

Есть люди..с которыми - есть
и - пить.. и - подняться на Горы...
Есть люди..которыми Месть
Командует..часто не в пору...

Есть люди..которые в ШЕСТЬ
Уже к Солнцу подняли руки...
...А есть..те..с которыми Лесть
Творит небывалые штуки...

Есть люди..которые ВЕСТЬ
Любую..но примут достойно..
...Есть люди..с которыми ЧЕСТЬ
Не чокаясь..пить о покойном...

Все - РАЗНЫЕ! РАЗНЫХ не счесть...
Но..видимо..будет ответом:
Есть люди - с которыми "ЕСТЬ"...
...И люди - с которыми "НЕТУ"...

(автор неизвестен)

 

Дорогі мої ліцеїсти, колеги, шановні батьки і всі працівники нашого закладу!

 

Вітаю всіх Вас з закінченням навчального року. Непростим був цей рік. Непростим не тільки великою кількістю канікул, а й ще нововведеннями, про які ми дізнавались напередодні. Але ніщо не завадить назвати цей рік одним із найрезультативніших. Я з гордістю і з великим задоволенням хочу перелічити основні здобутки навчального року, що минає, а саме:

- Ліцей – експериментальний майданчик Всеукраїнського рівня. Тема експерименту: „Створення сприятливого освітнього середовища як чинника виховання компетентного випускника сучасної школи”;

- Укладено Договір про співробітництво з Інститутом інформаційних технологій і засобів навчання Академії педагогічних наук України за програмою науково-дослідної роботи з теми «Науково-методичні засади побудови комп’ютерно-орієнтованого елективного курсу допрофільної підготовки учнів основної школи у галузі природничих дисциплін».

- Ліцей отримав запрошення до участі у європейській програмі «Навчаймося разом», яка передбачає встановлення тривалих партнерських стосунків між школами Європейських країн. Такі запрошення в Україні отримали лише 10 шкіл;

- Ліцеїсти перемогли у Всеукраїнських конкурсах «Новітній інтелект України», «Samsung назустріч знанням».

Крім цих доленосних здобутків цей рік приніс ліцею ще немалу кількість інших великих і малих перемог.

Особливі слова сьогодні до наших випускників. Дорогі мої діти! Нове, самостійне життя, в яке ви вступаєте, по-своєму навчатиме вас. Але, зачинивши за собою двері ліцею, візьміть у життєвий шлях мудрість ваших вчителів, надійне плече однокурсників і той оптимізм, з яким ви розв’язували всі проблеми і який є обов'язковою рисою юності. Хочу побажати вам, щоб завжди з вами було тепло, подароване батьками, і ви могли поділитися ним з оточуючим світом, який сторицею віддячуватиме вам за це. А ще бажаю кожному з вас упевненості у собі, у власних силах, непохитно вірити у власний успіх, у велику мету, у свою неповторну долю! Це перша запорука щасливого майбутнього! Хай щедрим на вагомі здобутки та радість буде ваше життя!

Щирі слова вдячності батькам наших ліцеїстів за підтримку, всебічну допомогу й розуміння.

Всій ліцейній родині хочу побажати щастя, найміцнішого здоров'я, натхнення та успіхів у досягненні поставленої мети.

Софія Анатоліївна

 

 

Посвященное Великой Победе и моим дорогим родителям.

Еще тогда нас не было на свете,
Когда гремел салют из края в край.
Солдаты, подарили вы планете
Великий Май, победный Май!
Еще тогда нас не было на свете,
Когда в военной буре огневой,
Судьбу решая будущих столетий,
Вы бой вели, священный бой!
Еще тогда нас не было на свете,
Когда с Победой вы домой пришли.
Солдаты Мая, слава вам навеки
От всей земли, от всей земли!
Благодарим, солдаты, вас
За жизнь, за детство и весну,
За тишину, за мирный дом,
За мир, в котором мы живем!

(М. Владимов)

 

Ольга Берггольц
29 января 1942

Отчаяния мало. Скорби мало.
О, поскорей отбыть проклятый срок!
А ты своей любовью небывалой
меня на жизнь и мужество обрек.
Зачем, зачем?
Мне даже не баюкать,
не пеленать ребенка твоего.
Мне на земле всего желанней мука
и немота понятнее всего.

Ничьих забот, ничьей любви не надо.
Теперь одно всего нужнее мне:
над братскою могилой Ленинграда
в молчании стоять, оцепенев.
И разве для меня победы будут?
В чем утешение себе найду?!
Пускай меня оставят и забудут.
Я буду жить одна - везде и всюду
в твоем последнем пасмурном бреду...
Но ты хотел, чтоб я живых любила.
Но ты хотел, чтоб я жила. Жила
всей человеческой и женской силой.
Чтоб всю ее истратила дотла.
На песни. На пустячные желанья.
На страсть и ревность - пусть придет другой.
На радость. На тягчайшие страданья
с единственною русскою землей.
Ну что ж, пусть будет так...

 


Борис Пастернак


Победитель
Вы помните еще ту сухость в горле,
Когда, бряцая голой силой зла,
Навстречу нам горланили и перли
И осень шагом испытаний шла?
Но правота была такой оградой,
Которой уступал любой доспех.
Все воплотила участь Ленинграда.
Стеной стоял он на глазах у всех.
И вот пришло заветное мгновенье:
Он разорвал осадное кольцо.
И целый мир, столпившись в отдаленьи,
B восторге смотрит на его лицо.
Как он велик! Какой бессмертный жребий!
Как входит в цепь легенд его звено!
Все, что возможно на земле и небе,
Им вынесено и совершено.

Константин Симонов

Жди меня, и я вернусь.
Только очень жди,
Жди, когда наводят грусть
Желтые дожди,
Жди, когда снега метут,
Жди, когда жара,
Жди, когда других не ждут,
Позабыв вчера.
Жди, когда из дальних мест
Писем не придет,
Жди, когда уж надоест
Всем, кто вместе ждет.
Жди меня, и я вернусь,
Не желай добра
Всем, кто знает наизусть,

Что забыть пора.
Пусть поверят сын и мать
В то, что нет меня,
Пусть друзья устанут ждать,
Сядут у огня,
Выпьют горькое вино
На помин души...
Жди. И с ними заодно
Выпить не спеши.

Жди меня, и я вернусь,
Всем смертям назло.
Кто не ждал меня, тот пусть
Скажет: - Повезло.
Не понять, не ждавшим им,
Как среди огня
Ожиданием своим
Ты спасла меня.
Как я выжил, будем знать
Только мы с тобой,-
Просто ты умела ждать,
Как никто другой.

Алексей Сурков

Бьется в тесной печурке огонь,
На поленьях смола, как слеза,
И поет мне в землянке гармонь
Про улыбку твою и глаза.
О тебе мне шептали кусты
В белоснежных полях под Москвой.
Я хочу, чтоб услышала ты,
Как тоскует мой голос живой.
Ты сейчас далеко-далеко.
Между нами снега и снега.
До тебя мне дойти не легко,
А до смерти - четыре шага.
Пой, гармоника, вьюге назло,
Заплутавшее счастье зови.
Мне в холодной землянке тепло
От твой негасимой любви.

Кто-то бредит.
Кто-то злобно стонет.
Кто-то очень, очень мало жил.
На мои замерзшие ладони
Голову товарищ положил.

Так спокойны пыльные ресницы.
А вокруг - нерусские края.
Спи, земляк,
Пускай тебе приснится
Город наш и девушка твоя.

Может быть в землянке,
После боя,
На колени теплые ее
Прилегло усталой головою
Счастье беспокойное мое...


Юлия Друнина

Целовались.
Плакали
И пели.
Шли в штыки.
И прямо на бегу
Девочка в заштопанной шинели
Разбросала руки на снегу


Мама!
Мама!
Я дошла до цели...
Но в степи, на волжском берегу,
Девочка в заштопанной шинели
Разбросала руки на снегу.
Ты должна!

Побледнев,
Стиснув зубы до хруста,
От родного окопа
Одна
Ты должна оторваться,
И бруствер
Проскочить под обстрелом
Должна.
Ты должна.
Хоть вернешься едва ли,
Хоть "Не смей!"
Повторяет комбат.
Даже танки
(Они же из стали!)
В трех шагах от окопа
Горят.
Ты должна.
Ведь нельзя притворяться
Перед собой,
Что не слышишь в ночи,
Как почти безнадежно
"Сестрица!"
Кто-то там,
Под обстрелом, кричит...
 

НАСТРОЕНИЕ

Унылая пора! Очей очарованье!
Приятна мне твоя прощальная краса —
Люблю я пышное природы увяданье,
В багрец и в золото одетые леса,
В их сенях ветра шум и свежее дыханье,
И мглой волнистою покрыты небеса,
И редкий солнца луч, и первые морозы,
И отдаленные седой зимы угрозы.

(А. С. Пушкин)

ОСЕНЬ

Кроет уж лист золотой
Влажную землю в лесу...
Смело топчу я ногой
Вешнюю леса красу.

С холоду щеки горят;
Любо в лесу мне бежать,
Слышать, как сучья трещат,
Листья ногой загребать!

Нет мне здесь прежних утех!
Лес с себя тайну совлек:
Сорван последний орех,
Свянул последний цветок;

Мох не приподнят, не взрыт
Грудой кудрявых груздей;
Около пня не висит
Пурпур брусничных кистей;

Долго на листьях, лежит
Ночи мороз, и сквозь лес
Холодно как-то глядит
Ясность прозрачных небес...

Листья шумят под ногой;
Смерть стелет жатву свою...
Только я весел душой
И, как безумный, пою!

Знаю, недаром средь мхов
Ранний подснежник я рвал;
Вплоть до осенних цветов
Каждый цветок я встречал.

Что им сказала душа,
Что ей сказали они -
Вспомню я, счастьем дыша,
В зимние ночи и дни!

Листья шумят под ногой...
Смерть стелет жатву свою!

Только я весел душой -

И, как безумный, пою!

(Аполлон Майков)


 

У меня от хамства нет защиты.

У меня от хамства нет защиты.
И на этот раз оно сильней.
Звонкие хрусталики разбиты —
Позывные доброты моей.

Только слышно, как в душе играет
На старинной скрипочке печаль.
И слова для мести выбирает,
Что забыты были невзначай.

У меня от хамства нет защиты.
Беззащитность — за какой же грех!
И опять в волнах моей обиды
Захлебнулся смех.

Ну а хамство руки потирает.
Всё ему пока что сходит с рук.
Сколько мир от этого теряет!
Только нам сплотиться недосуг.
(А. Дементьев) 
 

Ми розпочали 2009-2010 навчальний рік.

 Перший випуск "Ліцеїста" в цьому навчальному році.

Дорогі друзі!

З часу нашої останньої зустрічі на сторінках улюбленого «Ліцеїста» пройшло кілька місяців. За цей час ліцеїсти-випускники успішно здали ДПА, відмінно пройшли зовнішнє незалежне оцінювання, стали студентами ВНЗ, в тому числі найпрестижніших. Тож нехай вам щастить у дорослому житті, дорогі наші діти! А на зміну випускникам до ліцею прийшли 45 першокурсників. Гарних, сміливих, розумних, а головне, бажаючих вчитися, оволодівати глибокими знаннями.

Ми розпочали 2009-2010 навчальний рік. Цей рік пройде у підготовці до святкування 100-річчя приміщення нашого ліцею, а взагалі, маємо великі плани на навчальний рік.

Розпочали працювати у експерименті «Створення сприятливого освітнього середовища як чинника виховання компетентного випускника сучасної школи». Саме він визначатиме рух ліцею на найближчі 5 років.

Активно впроваджуємо нові методики викладання, інноваційні технології, нові курси з  програми INTEL «Шлях до успіху» - «Комп’ютер і спільнота» та «Комп’ютер і професія».

В цьому році плануємо розширити мережу участі ліцеїстів в інтелектуальних конкурсах та змаганнях. Розвиватимемо і надалі міжнародні партнерські стосунки. Продовжимо удосконалювати проектну діяльність і ліцеїстів, і їх вчителів.

З нетерпінням чекаємо початку роботи міжнародного проекту "Школа майбутнього" в Україні, адже ми стали знову його учасниками.

Зміцнюватимемо та розвиватимемо матеріальну базу ліцею.

На жаль, маємо проблему. Приміщення ліцею, а точніше його зовнішня частина потребує капітального ремонту, на який потрібно 1600000 гривен. Самотужки з цією проблемою нам не впоратись. Сподіваюсь, що місто не залишить нас наодинці у вирішенні цього питання. Вірю, що 100-річний ювілей свого приміщення ліцеїсти святкуватимуть у відремонтованій, причепуреній будівлі.

Тож нехай новий навчальний рік принесе всім великі успіхи та здобутки, розкриє перед ліцеїстами нові можливості пізнання себе і світу, вчителям принесе задоволення від оцінки їхньої праці, а батькам – упевненість в успіхах своїх дітей.

Бажаю всім міцного здоров’я, нових звершень і широких життєвих горизонтів.

З повагою і любов’ю.

Софія Анатоліївна.

 

 

 

День учителя - вони працюють

"Гуляючи" по сторінках улюблених сайтів, зокрема "Освіта.ua"

У протиставлення заявам та промовам політиків напередодні Дня працівника освіти ми вирішили акцентувати увагу на деяких коментарях читачів нашого сайту

Переписані поздоровлення, або битва за електорат.

У День учителя всі державні діячі намагаються донести свої щирі привітання до педагогічної громадськості. Цей рік не став виключенням, тим більше напередодні президентських виборів.

Поздоровлення, які до болі нагадують минулорічні, позаминулорічні та і всі інші, нагороди кільком десяткам вчителів, обіцянки про підвищення зарплати, розмови про підвищення престижності вчительської професії, промови про видатні здобутки, ллються на голови педагогів з державних вуст...

У відповідь коментарі до деяких статей на нашому сайті:

 

Дорогі мої випускники!

Ось і закінчилось ваше ліцейне життя, закінчилась чудова пора безтурботного дитинства. Далі – дорога довжиною в життя. Хочу побажати вам щасливої дороги. Нехай на цій дорозі обов’язково буде престижний вищий навчальний заклад після закінчення якого ви отримаєте запрошення на престижну роботу. Нехай кожен з вас побудує свій дім, стане в ньому міцною опорою, створить міцну родину. Хочу побажати щоб по дорозі життя пліч опліч з вами йшли вірні друзі. Але хочу й застережити – не все так просто в житті як на папері. Будуть і труднощі, будуть і проблеми; будуть хвилини відчаю, розчарування, розгубленості, невпевненості. Згадайте тоді ліцей, ліцейні уроки, все чому ми вас вчили протягом 4-х років, адже ми намагалися навчити вас не тільки основам наук, вчителі вчили вас добру, порядності, витривалості, мужності, людяності; вчили дружити, любити. Згадайте – і всі проблеми подолаєте обов’язково.

Дорогі мої, хочу побажати вам, щоб у вирії життя ви не розгубили вдячність і добру пам’ять. Пам’ятайте батьківський дім, де вас завжди чекають і люблять. Не забувайте дзвонити, писати, їздити в гості – кращого подарунку батькам не придумати.

 Ну а доля вчителя – кожному учневі віддавати часточку своєї душі, часточку серця, я впевнена, що ви це відчули, впевнена, що ви ніколи не забудете дороги до ліцею, адже ми вас теж завжди чекаємо і любимо.

Хай щастить вам, дорогі мої діти!

З любов’ю ваша Софія Анатоліївна.

 
«ПочатокПопередня1234567НаступнаКінець»

Сторінка 4 з 7