Головна Сторінка директора
Сторінка директора


Етичний кодекс українського вчителя: реготати чи плакати

 


 

Автор: Олег Іванов, головний редактор журналу "Відкритий урок".

 

"Смешались в кучу кони, люди" – найкраще визначення документа, що оприлюднений для обговорення.

 

Славетний Моральний кодекс будівельника комунізму в СРСР мав усього 12 пунктів, але на два пункти більше, ніж десять заповідей Христа!

Професійний кодекс учителя Росії вміщується на трьох сторінках (6 тис. знаків), а українське творіння сягає дванадцяти сторінок із 28 тис. знаків. Таким чином, український учитель мусить бути у п’ять разів більш етичним, ніж його російський колега.

 

З першої спроби збагнути все, що прописано в Етичному кодексі українського вчителя, нормальній людині неможливо: це особливий жанр – витончений взірець бюрократичної паперової творчості.

 

Дорога, ліцейна родино!


Ось і добіг кінця ще один навчальний рік. Рік, який був насичений яскравими подіями, значними здобутками, неперевершеними враженнями.

Сьогодні на шпальтах нашого улюбленого «Ліцеїста» ( до речі, ця наша друкована газета вкотре стала лауреатом Національного конкурсу шкільних газет) хочу подякувати дорогих ліцеїстів та їхніх вчителів.

А дякувати,справді, є за що!

29 призових місць на предметних олімпіадах міського рівня, 7 – обласного рівня. Є також переможці всеукраїнської олімпіади з фізики(Реньгач А.) та інтернет- олімпіади з біології (Опара О.), 2 переможці конкурсу імені П.Яцика. А 9 ліцеїстів стали призерами обласного конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН. Результатом наукової роботи ліцеїстів є більше 200 сертифікатів переможців всеукраїнських конкурсів «Кенгуру», «Колосок», «Левеня», «Соняшник», «Лелека», «Бобер», «Intel-Техно» тощо. Мої найщиріші слова вдячності нашим євроклубівцям (керівник Ярмиш Т.Є.). На їх рахунку робота у проектах, участь у різноманітних доброчинних акціях, тренінгах, подорожі, зустрічі з друзями з євроклубів інших міст України. Особлива подяка юним акторам нашого закладу – гуртківцям «Театральної студії» (керівник О.О. Діденко). Вистава «Назар Стодоля» у їньому виконанні – яскрава сторінка життя ліцею. Неможливо переоцінити внесок у ліцейне життя президентської ради. Вибори президента ліцею, день здоров'я, святкування 100-річчя будівлі ліцею, робота у міжнародному проекті «Навчаймося разом», КВК, день науки, згуртування учнівських колективів – це найважливіші справи саме президентської ради. З великою гордістю я сьогодні називаю наших туристів, які поклали до скарбниці перемог ліцею перше місце у змаганнях військово-патріотичної гри Українського козацтва «Сокіл»-«Джура».

Науково-методична робота нашого закладу в цьому навчальному році оцінена Дипломами міжнародних виставок «Сучасні навчальні заклади 2011» та «Інноватика в освіті України». 31 травня цього року наш заклад звітує перед високоповажною комісією МОНУ, АПН України про роботу у другому етапі всеукраїнського експерименту "Створення сприятливого освітнього середовища як фактору формування компетентного випускника сучасної школи".

Є чим пишатися!

Ще одна подія варта того, щоб про неї згадати – це відкриття музею приміщення нашого ліцею. Робота в цьому проекті об'єднала і учнів, і вчителів, і батьків, і громадськість нашого міста.

Ось таким він був 2010-2011 навчальний рік для ліцейної родини.

Дорогі мої ліцеїсти, шановні вчителі, працівники ліцею, батьки наших учнів!

Напередодні Свята Останнього Дзвоника хочу побажати всім вам здоров'я, щастя, добра, миру і благополуччя; літнього ласкавого дощу, теплих сонячних ранків, аромату квітів, місячної доріжки на воді, - всього, що прикрашає життя, зігріває і наповнює серце теплом!

З любов'ю і вдячністю

Софія Анатоліївна

 

Настроение

Я падала больно, ревела, вставала,

колени и локти я в кровь разбивала,

а мама, лаская дрожащий комочек,

шептала: "Ходить ты научишься, дочка!"

Колени в порядке - шагаю, не трушу,

но вот спотыкаюсь и - вдребезги душу!..

Осколки в газетку смету осторожно,

свое пентамино сложить мне несложно:

вот место любви и надежды, вот - веры,

вот это - привычки, а это - манеры,

тут место забот и печалей, тут - жалость,

ну вот, посмотри, еще много осталось!

Достоинство, гордость, к мещанству презренье,

а эти осколки - мои озаренья...

Вот тут потускнело, а там - потерялось,

я слезы не лью - еще много осталось!

Жестокость и трусость - крупинки металла

(с асфальта ведь я все подряд наметала!) -

и зависть, и подлость, и жадности крохи

ползут по душе, ищут места, как блохи.

Я им не позволю забраться поглубже,

я лучше опять раскрошу свою душу -

столкну с подоконника жестко и грубо,

а после возьму семикратную лупу,

промою осколки, чтоб каждую малость

сложить и сказать: "Еще много осталось!"

(Марина Хлебникова)

 

Враження

 

Ще одне святкування Дня Перемоги без моїх дорогих батьків… В місті була традиційна хода, у нижньому парку народні гуляння. Від організації цього Великого свята в нашому місті -  на душі смуток і тривога за покоління прийдешні. Згадала своє дитинство, свої виступи на усіх урочистостях, а, головне, вірш  Г. Рублева. Я його читала настільки проникливо, настільки урочисто, що зі сцени мене обов'язково уносив на руках хтось із військових.

Это было в мае на рассвете,

Нарастал у стен рейхстага бой.

Девочку немецкую заметил

Наш солдат на пыльной мостовой.

У столба, дрожа, она стояла,

В голубых глазах застыл испуг,

А куски свистящего металла

Смерть и муку сеяли вокруг…

Тут он вспомнил, как, прощаясь летом,

Он свою дочурку целовал,

Может быть, отец девчонки этой

Дочь его родную расстрелял…

Но сейчас, в Берлине, под обстрелом,

Полз боец и, телом заслоня,

Девочку в коротком платье белом

Осторожно вынес из огня.

Скольким детям возвратили детство,

Подарили радость и весну

Рядовые Армии Советской,

Люди, победившие войну!

И в Берлине в праздничную дату

Был воздвигнут, чтоб стоять в веках,

Памятник советскому солдату

С девочкой спасенной на руках.

Он стоит, как символ нашей славы,

Как маяк, светящийся во мгле.

Это он – солдат моей державы-

Охраняет мир на всей земле!

 

 

 

Весеннее настроение

ВЕСНА

Уж тает снег, бегут ручьи,
В окно повеяло весною».
Засвищут скоро соловьи,
И лес оденется листвою!

Чиста небесная лазурь
Теплей и ярче солнце стало,
Пора метелей злых и бурь
Опять надолго миновала.

И сердце сильно так в груди
Стучит, как будто ждет чего-то...
Как будто счастье впереди
И унесла зима заботы!

Все лица весело глядят.
"Весна!" — читаешь в каждом взоре;
И вот, как празднику, ей рад,
Чья жизнь - лишь тяжкий труд и горе.

Но резвых деток звонкий смех
И беззаботных птичек пенье
Мне говорят - кто больше всех
Природы любит обновленье!

К.С. Аксаков

 

Ты сетуешь, что после долгих лет
Ты встретился с своим старинным другом,
И общего меж вами вовсе нет...
Не мучь себя ребяческим недугом!
Люби прошедшее! Его очарований
Не осуждай! Под старость грустных дней
Придется жить на дне души своей
Весенней свежестью воспоминаний.

А. Тучковой

ВЕСНА

Любовь земли и прелесть года,
Весна благоухает нам! —
Творенью пир дает природа,
Свиданья пир дает сынам!..
Дух жизни, силы и свободы
Возносит, обвевает нас!..
И радость в душу пролилась,
Как отзыв торжества природы,
Как бога животворный глас!..
Где вы. Гармонии сыны?»
Сюда!» и смелыми перстами
Коснитесь дремлющей струны,
Нагретой яркими лучами
Любви восторга и весны!..
Как в полном, пламенном расцвете,
При первом утра юном свете,
Блистают розы и горят;
Как зефир в радостном полете
Их разливает аромат,—
Так, разливайся, жизни сладость,
Певцы!» за вами по следам!..
Так порхай наша, други, младость
По светлым счастия цветам!..
Вам, вам сей бедный дар признательной любви,
Цветок простой» не благовонный,
Но вы, наставники мои,
Вы примете его с улыбкой благосклонной.
Так слабое дитя, любви своей в залог,
Приносит матери на лоно
В лугу им сорванный цветок!..

Ф.И. Тютчев







 

Фінансова автономія шкіл: тіньові реалії та туманні перспективи

Одна з "найзапущеніших" хвороб вітчизняної освіти - непрозора і цілком неефективна система фінансування середньої школи.

"Завжди знайдуться ескімоси, котрі розроблять для жителів Бельгійського Конго директиви поведінки в тропічну спеку". Ця фраза видатного польського поета і філософа Станіслава Єжи Лєца абсолютно точно відображає характер відносин між тими, хто керує в нашій країні освітою, і тими, хто безпосередньо працює у школах. З відсутністю і натяку на продуктивну взаємодію перших і других щодня стикаються мільйони батьків і учнів. Результат - загальновідомий. І вельми невтішний.

Одна з "найзапущеніших" хвороб вітчизняної освіти - непрозора і цілком неефективна система фінансування середньої школи. Незважаючи на збільшення бюджетних видатків на освіту (з 6,3% ВВП у 2009-му до 6,6% у 2010-му) ефективність їх використання була і залишається дуже низькою.

Понад 70% цих коштів спрямовуються не на освітні потреби, а на зарплату та комунальні платежі. Разом з тим забезпеченість українських шкіл сучасними засобами навчання становить ледь третину від реальної потреби. Розподіл фінансових потоків між школами залежить від кількості учнів, що там навчаються, при цьому не враховуються інші важливі критерії: приміром, стан приміщень закладів освіти…

 

Будьте реалістами прагніть до неможливого

Віктор Громовий,

голова Координаційної Ради

Асоціації лідерів освіти України,

Заслужений учитель України

18-21 березня 2010 року Інститут Відкритого суспільства організував семінар на тему «Освітня політика і рівні освітні можливості». Саме проблема забезпечення рівного доступу до якісної освіти є сьогодні найбільш актуальною. Звісно, постановка такого ледь не «комуністичного» завдання є утопією, але немає сумніву в тому, що слід максимально розширювати доступ до освіти та підвищувати її якість. Тому і міжнародні організації і національні уряди фокусують свою увагу на здійсненні реальних кроків до  «неможливого». Мабуть, саме в цьому прагненні до «неможливого»  і полягає сутність освітньої політики, як «мистецтва можливого».

 

Впечатления

Сегодня имела честь выступить на заседании одной из секций в рамках международного фестиваля инноваций в образовании. Кстати, была отмечена Дипломом и получила Сертификат, который засвидетельствовал, что моя работа внесена в международный каталог инноваций, но не об этом. Аудиторию представляли директора школ из разных регионов Украины, заместители директоров,  методисты отделов образования. Моё выступление было третьим. Волновалась - публика серьёзная. Как оказалось - волновалась зря. Выступление и презентация понравились, коллеги благодарили, с директором Мариупольской школы договорились о сотрудничестве. Очень благодарна своему коллективу - то, что в лицее стало нормой, стало ежедневной обычной работой - вызывает интерес у коллег с других школ. Обидно, что в Смеле такого интереса нет. Сегодня рассказывали о результативности работы образовательного округа, когда несколько школ совместно организовывают учебный процесс. Опять подумала о Смеле...Cry

 

Що спільного у ворони і шкільної парти?


Віктор Громовий | 1.10.2010 10:59


Ми живемо у цікавій країні в цікавий час. До того ж працюємо у чи не найбільш дивовижному секторі – сфері освіти. Саме тут останнім часом стає, за висловом маленької мрійниці з казки Керрола, "дедалі чудесатіше та й чудесатіше...".

Вже втомився повторювати, що на заваді ефективному управлінню системою освіти України стоять п'ять далеко не казкових "не":

Несистемність (абсолютна більшість управлінь освіти нагадують пожежну команду, яка хаотично реагує на ті чи інші, зазвичай "паперові", загрози).

Непослідовність (на усіх рівнях освітньої ієрархії, як правило, відсутня будь-яка стратегія розвитку та елементарна логіка дій).

Неврахування пріоритетності інтересів школярів та студентів в процесі генерування будь-якого аспекту освітньої політики.

Несамостійність (чиновники і більшість керівників шкіл, як правило, не ризикують брати на себе відповідальність за прийняття рішення, не дозволяють собі розкоші мати власну точку зору, відстоювати професійні чи хоча б відомчі інтереси...).

Ненаступність (найчастіше все те, що зробив попередник, відкидається).

Та змінюються міністри і начальники, а ці п'ять "не" залишаються. Як наслідок, "маємо те, що маємо".

 
«ПочатокПопередня1234567НаступнаКінець»

Сторінка 3 з 7