Головна Сторінка директора Творчі групи.....Так!

Творчі групи.....Так!

Добрий день, редакція улюблених видань!
Звертається до Вас по допомогу директор Смілянського природничо-математичного ліцею Черкаської області Софія Анатоліївна Гнідая. У чому полягає моє запитання? Наш ліцей – школа для старшокласників (8 11 класи), усього 250 ліцеїстів та 18 учителів. Колектив творчий, прагне до всього нового, сучасного. Шукаємо цікаві форми роботи як із дітьми, так і з учителями. Зараз педколектив закінчує роботу в експерименті „Методика розвитку особистості для життя в інформаційному суспільстві”, який триває два роки, є цікаві наробки. Як результат – учителі об’єднались у творчі групи. Така форма методичної роботи, як МО у нашому закладі не зовсім ефективна (1 учитель історії, 1 учитель географії, 1 учитель хімії і т. д.).
Проблема виникла під час фронтальної перевірки закладу. Нам категорично рекомендували повернутись до такої форми як МО, а творчі групи повинні існувати додатково. На мою думку, для одного вчителя забагато приймати участь у двох-трьох формах методичної роботи в місті.
Чи має педколектив право самостійно, на свій розсуд, обирати форми методичної роботи у своєму закладі.
З повагою, С. А. Гнідая.

І Вам доброго дня, шановна Софія Анатоліївна!
Листи від наших читачів із найрізноманітнішими запитаннями постійно надходять до нашої редакції. Незважаючи на невеликий склад редакції, переважною більшістю, ви одержуєте наші відповіді, частіше за все електронною поштою, бо так зручніше та більш оперативно.
Питання, яке ставите Ви, на наш погляд, загальне та в той чи іншій мірі стосується всіх педагогічних працівників. Ось чому ми вирішили обговорити цю проблему на шпальтах нашого видання.
Організація методичної роботи, як невід’ємної складової системи післядипломної педагогічної освіти, завжди була не простою та суперечливою, бо вимагає творчого, здебільше неординарного підходу, якщо ми розраховуємо на її ефективність. Тут не місце для заскорузлості та формалізації, як того прагнуть усе ще багаточисельні перевірки шкіл і вчителів (чи то фронтальні, чи тематичні).
Та й ми з вами здебільшого беззубо-пасивні: нас так привчили, ми до того звикли, та і взагалі не бажаємо конфліктувати. А мова ось про що. Після фронтальної перевірки Вашого навчального закладу, Ви мали бути ознайомленими з довідкою чи актом і підписати його. Це – загальновизначений підхід. Якщо Вас щось там не влаштовує, Ви маєте повне право висловити свою точку зору. У Вашому випадку, можна попросити пояснень у перевіряючих – на підставі якого нормативно-правого документу, Вам „категорично порекомендували” повернути вчителів до методоб’єднань. А якщо це рекомендація, а не предписання, то взагалі носить рекомендательний характер: Ви можете її виконати, а можете відмовитись.
А зараз по суті справи. Уважається, що система освіти України відпрацьована на законодавчо-нормативному рівні, але все ж таки деякі прогалини залишились. Як приклад, нормативно-правове поле методичної діяльності, зокрема в середньому навчальному закладі. І все ж таки спробуємо предметно розібратись, керуючись не рекомендательним побажання, а чинними документами про освіту. Базовим є Закон України „Про освіту”. Відкриваємо ст. 55 „Права педагогічних та науково-педагогічних працівників” та читаємо, що педагогічні працівники мають право на „вільний виріб форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи; підвищення кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір змісту, програм, форм навчання, закладів освіти, установ та організацій, що здійснюють підвищення кваліфікації і перепідготовку”. Зафіксуємо для себе, що вчителю держава (!), а не управлінсько-методичний склад перевіряючи гарантує виявлення педагогічної ініціативи та вільний вибір змісту та форм свого навчання. Якщо хтось уважає, що методична діяльність учителя не його професійне навчання, хай за шпульне в мене камінням!
Просуваємось далі бюрократичними теренами освіти. Радимо Вам звернутись до листа Міністерства освіти і науки України від 03.07.2002 р. № 1/9-318 „рекомендації щодо організації і проведення методичної роботи з педагогічними кадрами в системі післядипломної педагогічної освіти”, який ніхто не скасовував, а свіжішого в нас не існує. Так ось, він починається з того, що „участь у методичній роботі має бути професійним обов’язком кожного педагогічного працівника”. І з цим, Ви погоджуєтесь. Ви радо займаєтесь методичною роботою на шкільному рівні та бажаєте робити це в певній формі – роботі творчих груп.
У розділі П згаданого листа „Організація методичної роботи” читаємо: „Методична робота з педагогічними працівниками реалізується в основному через традиційні колективні (масові, групові) та індивідуальні форми її організації. До колективних форм належать: методичні об'єднання, творчі майстерні педагогів, постійно діючі проблемні семінари, школи, в тому числі молодого спеціаліста, творчі мобільні та динамічні групи, педагогічні читання, науково-практичні конференції, педагогічні виставки, конкурси тощо”. Висновок: ваш педколектив обрав не якусь екзотичну модель, котру і збагнути не може перевіряючий, а традиційну та дійсно поширену в навчальних закладах України форму творчої групи. На цьому можна було б поставити крапку, але якщо вже взявся за перо, то хочеться писати й писати, бажано щось змістовне.
Читаємо далі: „Основною організаційною формою колективної (групової) методичної роботи в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів залишаються методичні об'єднання”. Хай собі залишаються – Ви ж особисто не маєте нічого проти!?
А ось виключно цікаві рядки міністерського листа: „Методичні об'єднання створюються за наявності не менш як трьох спеціалістів одного фаху або одного професійного спрямування в межах певної спеціальності за територіальною ознакою (шкільні, міжшкільні, кущові, районні, міські), за типами шкіл, навчальними предметами, їхніми циклами тощо на базі середніх загальноосвітніх шкіл I III ступенів”. Оце так! Виходить, що Ви взагалі не маєте права створювати шкільні методо’єднання, бо у вашому ліцеї не вистачає для цього фахівців.
Що до цього додати? Рекомендація ваших перевіряючи стосовно участі вчителів у роботі МО та додатково ще й у роботі творчих груп теж неправомочна, бо вчителю предписується обрати для себе тільки одну, найбільш ефективну форму організації методичної діяльності. Так, за бажання вчитель може залучатись і в інші форми, але виключно за його власним бажанням! Погоня за високими показниками звітності з методичної роботи приводить, урешті-решт, до суттєвого погіршення її якості. Слідуючи все тому ж міністерського циркуляру, „треба зазначити, що за всієї різноманітності форм організації методичної роботи вирішити багатопланові завдання підвищення кваліфікації педагогічних кадрів можна лише через створення оптимальної системи методичних заходів та надання педагогам права вільного вибору тих форм, які максимально враховують їхні потреби, запити та інтереси”. Виходить, що правда на Вашому боці, шановна Софія Анатоліївна.

Із повагою та побажанням найскорішого „розрулення” ситуації,
головний редактор Олег Іванов