Головна Про ліцей Робота бібліотеки «Безсмертя нації – у слові»

«Безсмертя нації – у слові»

П'ятниця, 18 листопада 2016 08:41

«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і додає своє життя і свої сподіванки, розум та досвід», - так писав знаний український мислитель, письменник Панас Мирний.

Цими словами розпочався захід для ліцеїстів II курсу до Дня української писемності та мови на честь ушанування  пам’яті преподобного Нестора – літописця, що був послідовником виданих творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

Цього разу завдяки тісній співпраці з ЦМБ імені О.Журливої в затишній залі пройшов День читання та української мови. Лунали пісні К. Бучинської «Мова єднання» та «Рідна мово!» Були прочитані вірші Л. Костенко «Напитись голосу твого», «Плем’я  Тода», « Смертельний падеграс», Л. Плюшко «Гімн матері», В. Заставної «Мово моя…», Т. Шугар-Благодарної «Напитись голосу твого» та інші, присвячені такій співучій українській мові…

Була презентована нова збірка  письменників  Черкащини  під назвою «Зажинок» (упорядники В.Мицина та В.Мовчан), з якої були прочитані вірші «Мати»  Н.П. Безчасної  та «Мово моя» В.М. Заставної .

У ході заходу  згадувались твори  сучасних українських письменників – майстрів художнього слова:  О. Гончара, П. Загребельного, Д.Павличка, І. Драча, І. Андрусяка, Ірен Роздобудко, які своєю творчістю та досконалістю слова збагатили золоту скарбницю рідної мови.

Чарівна українська земля породила співучу, барвисту, розкішну мову, яка вважається однією із найдавніших мов світу та належить до найпоширеніших і високорозвинених мов. Українською мовою розмовляють майже 45 мільйонів людей. Вона поширена на всіх материках.

Мова-душа народу, лише вона може передати його унікальність та неповторність. Мова – це розум і руки, сутність і духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях.

Збагатившись почутим і побаченим, натхненні співучим українським словом, поверталися до ліцею з упевненістю, що кожен ліцеїст повинен удосконалювати своє мовлення, слідкувати за правильністю слововживання, збагачувати і плекати свою мову та гідно нести звання українця…

Тож  треба поважати та любити свою рідну мову, говорити нею, не соромитися її, не засмічувати, а пишатися нею, бо вона – єдиний дарунок долі, що не забувається і не втрачається….