ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ Правила поводження при зустрічі зі свійськими і дикими тваринами

Правила поводження

при зустрічі зі свійськими і дикими тваринами

Собака – друг людини. Це справді так. Упродовж тисячоліть він вірно служить людям, виконуючи різноманітні функції: стереже худобу на пасовищах, охороняє обійстя, квартири та цінні об’єкти і споруди, бере участь у військових операціях, допомагає медичним, санітарним та пошуковим заходам, служить поводирем для незрячих, приходять на допомогу людям у воді та проваллях, тішить своєю присутністю дітей і рятує від самотності одиноких людей. Тому й любимо ми собаку. Часто хочемо і прагнемо погладити його, засвідчивши свої добрі почуття.

І тут нерідко наражаємося на протилежну реакцію пса: він не сприймає нашої ласки, а коли намагаємося силоміць її нав’язати, то вчиняє опір, який може закінчитися тим, що собака покусає людину. Навіть свого господаря.

Чому?! Не треба ніколи забувати, що пес – звір. І хижі! А хижий звір завжди потенційно небезпечний. Навіть якщо він приручений. Бо в його клітинах дрімає пам’ять віків, яка застерігає: бійся тих, хто наближається до тебе, бо вони можуть бути дужчими і заподіяти зло; і доганяй та нападай на тих, хто слабший, бо вони можуть стати твоєю здобиччю. Ось це завжди потрібно пам’ятати, маючи справу з собаками. Особливо з великими за розміром. Насамперед із тими, які виховані людьми спеціально для того, щоб нести охоронну службу, брати участь у переслідуванні правопорушників та у військових операціях. А ще при зіткненні з бродячими, так званими нічийними, псами, бо вони можуть бути не тільки агресивними, а й хворими на особливо небезпечні для людей недуги, зокрема і сказ.

Тому, пам’ятаючи, що собака хижий звір і мисливець за своєю природою:

  • Ніколи не втікайте від нього, бо це може спровокувати його погнатися за вами, відчувши у вас здобич;
  • Якщо таки собака наздогнав вас, то не кричіть, тим більше не махайте руками або ногами, бо не кожен зможе відбитися від нападу, зате посилить агресивність пса щодо вас;
  • Якби вам страшно не було, не виказуйте цього тварині своїми рухами, діями, навіть очима6 погляд намагайтеся зробити якомога спокійнішим. Та не дивіться пильно і невідривно у вічі псові. По – перше, собаки не люблять лякливих істот, бо це викликає них почуття переваги над вами, а тому й спокусу спробувати свою силу зубами. А по – друге, ваш пильний погляд у вічі, настирливе стеження за рухами примушує пса побачити у вас супротивника, який готується до нападу, тому звір може спробувати випередити можливу атаку ворога та й ухопити самому; Може зробити спробу випередити можливу атаку ворога та й ухопити самому;
  • Якщо хтось хоче погладити чужого пса, поруч із яким перебуває його хазяїн, то обов’язково треба запитати дозволу в нього. Але погладжувати слід обережно й повільно, спостерігаючи, як пес реагує на ваші доторки: радо, спокійно чи нервує або дратується – в останніх двох випадках слід припинити контакт;
  • Ніколи не намагайтеся нагодувати чужого собаку з рук, бо він може замість подяки вкусити вас; краще покласти чи кинути їжу на відстані;
  • Дуже небезпечно пестити чужих чи бродячих собак – навіть якщо вони не покусають, то можуть заразити хвороботворними паразитами, а то і внести пряму інфекцію;
  • Не варто чіпати навіть свого собак, якщо він спить,— може зі сну вкусити, розлютившись;
  • Не робіть спроби в собаки, знову ж навіть у свого, відібрати корм – і спокійний пес здатен укусити, відстоюючи своє право на їжу, бо то право на життя;
  • Не наближайтеся до великих за розміром собак, особливо це небезпечно для дітей, бо великі потенційно агресивніші – вони відчувають свою силу і завжди націлені помірятися нею будь з ким. До того ж, великих собак найчастіше використовують як сторожових чи бойових і спеціально вчать їх атакувати кожного, хто перетнув певну межу зближення із псом,— фінал може бути трагічний;
  • Ніколи не кричіть на собак, не дражніть їх, навіть коли ті перебувають за парканом – розлючений пес може перескочити і дуже високу загородь та й поквитатися зі своїм кривдником;
  • Якщо сталася біда і пес покусав когось – слід негайно звернутися до лікаря; якщо є можливість, з’ясуйте – пес домашній чи бродячий; у першому випадку треба дізнатися прізвища господаря і дані про пса: прищеплений він від сказу чи ні, чим хворів, чому втік із двору і т.п.; у другому випадку – щеплення проти сказу вам не уникнути, бо ризикувати не варто – це може бути і смертельний ризик;
  • Окреме застереження для людей, які полюбляють спиртне: краще не вступати у близький контакт із собакою, зокрема намагаючись погладити його, якщо хтось перед цим випив: запах хмелю сприймається псом як чужий і неприємний – і собака може покусати навіть хазяїна;
  • А ще завжди дотримуйтеся доброго і простого правила: після спілкування з будь яким псом, навіть із вашим домашнім улюбленцем, добрим і ласкавим, обов’язково ретельно вимийте руки з милом – ніколи не знатимете ніяких інфекцій та інвазій. А відтак ще більше любитимете свого пса. Бо собака – таки справді друг людини, але якщо людина розумно і добре поводиться із собакою. І навіть усього цього дітей ваших! Обов’язково!!!

Найбільшу небезпеку для домашніх тварин становлять укуси нещеплених собак, кішок, лисиць.

Сказ – невиліковна вірусна хвороба, що передається людині та домашнім тваринам естафетно з природних осередків сказу через укуси та обслинення скаженими тваринами – хижаками (лисиця, єтновидними собаками, борсуками, вовками, собаками, кішками, щурами, кажанами, їжаками).

Не залишайте без уваги випадки покусання, подряпання та обслинення Вас, інших людей чи тварин тваринами – хижаками, а також звертайте увагу на поведінку тварин – хижаків, нещеплиних проти сказу.

На підозру щодо сказу тварин Вас мають налаштувати наступні клінічні ознаки:

  • Хвороба проявляється мінімум через 7 діб після покусання (обслинення чи по дряпання), оскільки збудник з місця проникнення рухається по нервовим волокнам до головного мозку повільно – 1 см за годину. Як правило, хвороба проявляється у терміні до 3 місяців після зараження людей чи тварин, але іноді і через 2 роки: все залежить від відстані місця проникнення збудника до мозку і властивостей самого збудника.
  • Найбільшою сталою ознакою сказу є заміна поведінки хворої тварини: вона стає чи надто обережною та лагідною (тиха форма сказу), чи надто сміливою та агресивною (буйна форма). У неї спостерігаються проблеми з ковтанням (не п’ють воду – «водобоязкість», створюють вигляд, що «подавилися їжею»: корови буряком, а собаки та кішки «кісточкою», спостерігається постійна слинотеча).У хворих тварин (особливо ВРХ, свиней, собак та кішок) часто спотворюється апетит – вони намагаються їсти предмети; інстинкт самозбереження штовхає їх на «пошуки рятувального зілля» (особливо, мисливських собак). Екзотичні тварини та декоративні гризуни, заражені сказом (можливо навіть штучно – як засіб біотероризму), можуть і не проявляти зазначених ознак, а гинути раптово, без занедужання.

Що треба робити, якщо ваших тварин, Вас чи інших людей укусила підозрювана у сказі тварина:

  • Необхідно зробити все, щоб ізолювати підозрювальну в сказі тварину (прив’язати, зачинити її, тощо) для подальшого її вивчення фахівцями. Від цього залежить схема заходів, які буде застосовано до «покусаних» (подряпаних чи обслинених) осіб та тварин: неможливість обстеження – джерела сказу – автоматично призводиться до застосування найбільш радикальних заходів.
  • Щонайскоріше, навіть до приходу фахівців, маєте рясно промити рану (подряпину, тощо) «мильною» водою (вода з «господарським» милом, пральним порошком) та 2–3 рази обробити (не менше 5%( не менше, але й не більше) настоянкою йоду. Терміново звернутися за медичною чи ветеринарною допомогою у найближчу установку з охорони здоров’я чи ветеринарної медицини