«Ми не біомаса, а раса Тараса», – ці слова відомого сучасного українського письменника Сергія Пантюка стали назвою заходу, який відбувся 25 березня в рамках роботи гуртка «Я патріот України». Учні ІІ-Б курсу презентували свій творчий доробок – відеоролик «Антивоєнна поема Тараса Шевченка «Кавказ» перед поважною аудиторією (гості з телекомпанії «Сміла ТВ», директор Софія Анатоліївна Гнідая, її заступники Світлана Іванівна Лісова, Алла Степанівна Бурсевич, бібліотекар Ірина Іванівна Рак, активісти ліцею на чолі з президентом Дмитром Чубіним).
Анастасія Зубкова, Роман Григор’єв, Ірина Кисіль з допомогою інноваційних технологій виразили ставлення підлітків – ліцеїстів до важливих питань сьогодення в Україні та світі. Адже проблему порушення державних кордонів імперією - загарбницею розкрив у своїх творах Великий Кобзар, продовжують цей мотив і сучасні митці.
Мужній заклик «Борітеся – поборете!» крізь ось уже більше ніж півтора століття надихає на активну діяльність не лише українців, а й інші народи, які зазнають приниження, поневіряння і упослідження. Саме ці слова, сказані Героєм України Сергієм Нігояном, стали одним із головних покликів Революції Гідності.
У процесі спілкування перед ліцейною громадою читала свої поезії Анжеліка Федорченко. Дебютувала як юна поетеса і Анастасія Зубкова.
Ліцеїсти беруть близько до серця інформацію про трагічні події на Сході, виливаючи свої почуття в поезіях, есе, оповіданнях. Черговий раз прозвучала і вже відома ліцеїстам «Балада про пораненого херувима» Сергія Пантюка, яка своєрідно перегукується крізь століття з поемою Тараса Шевченка «Кавказ».
Кульмінаційним моментом став виступ Владислава Іршенка з інформацією про кіборгів Донецького аеропорту (так називають в народі за мужність і непереможність українських солдатів, десантників і спецназівців, які тримають оборону і відбивають атаки противника). Особливо всіх вразили відеокадри та коментарі Владислава про героїзм захисників рідної України, її державності, символів та нашого народу.
Ліцеїсти розуміють, що сучасному поколінню українців випало жити у вимогливу й високу пору визначальних змін, працювати та самоутверджуватися в час великих звершень. Сьогодні кожен день набуває історичної ваги і значимості. Але сьогодення для нас є не просто часом нинішнім, а й самою історією — пророчою й одухотвореною. Маємо не лише вдивлятися в наше минуле, а й вияснити саму сутність історичного процесу та нашу із вами роль у державотворенні та становленні України. У цьому не обійтися і без спадщини світочів українського народу, адже печать Шевченкового духу лежить на всіх ділах і діях, на всіх сторонах нашого суспільного і культурного розвитку.
Ще в минулому столітті видатний український письменник Остап Вишня сказав: «Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю”. Адже найважче іноді буває не посіяти хліб, не зібрати врожай, а достукатися до людських душ, до свідомості кожної людини, бо майбутнє залежить від кожного з нас. Тоді, ще в далекому ХІХ столітті, хтось мав узяти на себе нелегку місію - пробудити народне «Я» в байдужих сучасниках, воскресити національну гідність, національний дух, колективну одностайну волю до незалежності. Коли з козацької руки було вибито лицарську шаблю, коли гетьманську булаву перетворено в забавку, коли державні знамена розірвано на онучі, залишилася лише одна надія на порятунок – це Слово. Воно чекало на свого апостола – і він з’явився. Ним став Тарас Шевченко.
Подякувать хочу Тарасу Шевченку За ті невмирущі слова, Що людям відкрили світ миру і дружби, Кохання і щастя й добра. «Кобзар» поважає в нас кожна людина, Слова його згадує кожну хвилину. Коли я читаю Шевченка у гаю, То бачу калину - цвіте при долині, І ту Катерину, немов на картині, Хатину Тараса, вишневий садок, Лілею нещасну й широкий Дніпро. Шевченка не можна зрівняти ні з ким, Хай мудрість проходить його крізь віки.
АНЖЕЛІКА ФЕДОРЧЕНКО
Тетяна Береговенко - учитель української мови та літератури |