«Ми не біомаса, а раса Тараса», –  ці слова відомого сучасного українського письменника Сергія Пантюка  стали назвою   заходу, який відбувся 25 березня в рамках роботи  гуртка «Я патріот України». Учні ІІ-Б курсу презентували свій творчий доробок – відеоролик «Антивоєнна поема Тараса Шевченка «Кавказ» перед поважною аудиторією (гості з телекомпанії «Сміла ТВ», директор Софія Анатоліївна Гнідая, її заступники Світлана Іванівна Лісова, Алла Степанівна Бурсевич, бібліотекар Ірина Іванівна Рак, активісти ліцею на чолі з президентом Дмитром Чубіним).

Анастасія Зубкова, Роман Григор’єв, Ірина Кисіль  з допомогою інноваційних технологій  виразили ставлення підлітків – ліцеїстів до важливих питань сьогодення в Україні та  світі. Адже проблему порушення державних кордонів імперією - загарбницею розкрив у своїх  творах Великий Кобзар, продовжують цей мотив і сучасні митці.

Мужній заклик «Борітеся – поборете!» крізь ось уже більше ніж півтора століття  надихає на активну діяльність не лише українців, а й інші народи, які зазнають приниження, поневіряння і упослідження. Саме ці слова, сказані Героєм України  Сергієм Нігояном, стали одним із головних  покликів  Революції Гідності.

У процесі спілкування  перед ліцейною громадою   читала свої  поезії Анжеліка Федорченко. Дебютувала як юна поетеса і Анастасія Зубкова.

Ліцеїсти беруть   близько до серця   інформацію про трагічні події на Сході, виливаючи свої почуття  в поезіях, есе, оповіданнях.   Черговий раз прозвучала   і вже відома ліцеїстам «Балада про пораненого херувима» Сергія Пантюка, яка своєрідно перегукується крізь століття з поемою Тараса Шевченка «Кавказ».

Кульмінаційним моментом став виступ Владислава Іршенка з інформацією про кіборгів Донецького аеропорту (так називають  в народі за мужність і непереможність українських солдатів, десантників і спецназівців, які тримають оборону  і відбивають атаки противника).  Особливо всіх вразили відеокадри та коментарі Владислава про  героїзм   захисників  рідної України, її державності, символів та  нашого народу.

Ліцеїсти  розуміють, що сучасному поколінню  українців випало жити у вимогливу й високу пору визначальних змін, працювати та самоутверджуватися в час великих звершень.  Сьогодні кожен день  набуває історичної ваги і значимості.  Але сьогодення для нас є не просто часом нинішнім, а й самою історією — пророчою й одухотвореною. Маємо не лише вдивлятися в наше минуле, а й вияснити  саму сутність історичного процесу та нашу із вами роль у  державотворенні та становленні України.   У цьому    не обійтися і без  спадщини світочів українського народу, адже печать Шевченкового духу лежить на всіх ділах і діях, на всіх сторонах нашого суспільного і культурного розвитку.

Ще в минулому столітті видатний український письменник Остап Вишня сказав:  «Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю”.  Адже найважче іноді буває не посіяти хліб, не зібрати врожай, а достукатися до людських душ, до свідомості кожної людини, бо майбутнє залежить від кожного з нас. Тоді, ще  в далекому ХІХ столітті, хтось мав узяти на себе нелегку   місію -    пробудити  народне «Я» в байдужих сучасниках, воскресити  національну гідність, національний дух, колективну одностайну волю до незалежності. Коли  з  козацької руки було вибито лицарську шаблю, коли  гетьманську булаву перетворено в забавку, коли державні знамена розірвано на онучі,  залишилася  лише одна надія на порятунок – це  Слово. Воно чекало на свого апостола – і він з’явився. Ним став Тарас Шевченко.

Подякувать хочу Тарасу Шевченку
За ті невмирущі слова,
Що людям відкрили світ миру і дружби,
Кохання і щастя й добра.
«Кобзар»  поважає в нас кожна людина,
Слова його згадує кожну хвилину.
Коли я читаю Шевченка у гаю,
То  бачу калину  - цвіте при долині,
І ту Катерину, немов на картині,
Хатину Тараса, вишневий садок,
Лілею нещасну й широкий Дніпро.
Шевченка не можна зрівняти ні з ким,
Хай мудрість проходить його крізь віки.

АНЖЕЛІКА ФЕДОРЧЕНКО

Тетяна Береговенко - учитель української мови та літератури