Головна Про ліцей Робота бібліотеки Краєзнавча виховна година для ліцеїстів

Краєзнавча виховна година для ліцеїстів

Субота, 19 березня 2016 12:04

Краєзнавча виховна година «Історія Шевченкової могили» до 202-річниці Т. Г. Шевченка,була проведена для учнів II-х курсів.

Метою розповіді було показати світову велич Кобзаря, розкрити неосяжність його таланту, визначити роль великого сина українського народу в літературній спадщині, культурі українського народу, виховувати почуття національної гідності, гордості за великого патріота України, нашого земляка…

Бібліотекар  Сірик Н. А. презентувала книгу канівської дослідниці, шевченкознавця Зінаїди Тархан – Берези «Святиня» (1998).

 

Авторка "Святині" - надзвичайна жінка, науковець, шевченкознавець, яка вже півстоліття є хранителем Національної святині та автором низки книжок. Справою її життя стало збереження, відтворення та популяризація всього, що стосується історії Чернечої гори, життя та творчості Тараса Шевченка. Усі найважливіші напрями діяльності заповідника базуються на її глибоких науково-історичних та краєзнавчих дослідженнях.

Чернеча гора знана у всьому світі перш за все тому, що 22 травня 1861 року вона навіки прийняла у своє лоно прах великого українського письменника і художника, справжнього патріота України Тараса Григоровича Шевченка (1814 - 1861).

Кобзар знав і любив Канівські гори. Він бував тут у 1859 році, коли шукав собі ділянку під садибу і облюбував місцевість над Дніпром між Каневом і селом Пекарі (за 2 кілометри вниз по Дніпру від Чернечої гори). На горі, що мала назву Мотовиловщина (Велике скіфське городище), хотів купити землю. Проте мрія його не збулася. Тарас Шевченко помер у Петербурзі.

Та його друзі, славна українська громада, перевезла тіло Кобзаря на Україну. І так історично склалося, що місце для поховання було обрано саме на Чернечій горі. Могилу було насипано високою, за козацьким звичаєм, на ній встановлено дерев`яного хреста,  і оскільки гора тоді була не залісеною, могилу було дуже добре видно з Дніпра.

Вірним охоронцем могили Кобзаря став місцевий житель Іван Ядловський. Біля могили було побудовано хату, де жила сім`я доглядача і де було створено перший народний музей «Тарасову світлицю». Канівці згадували і наречену поета – Ликерію Полусмак, яка майже кожного дня підіймалась на Чернечу гору, прибирала могилу Тараса Шевченка, садила квіти. Доживала віку Ликера в Каневі, похована на цвинтарі Сельце.

У 1923 році на могилі поета був встановлений тимчасовий пам`ятник, автором якого став Калень Терещенко.

У 1925 році територію могили Тараса Шевченка було взято під охорону держави – створено Державний заповідник.

21 листопада 1989 року заповіднику було надано статусу національного.

Народ виконав заповіт Шевченка. Поховали його в Каневі  на Чернечій горі,  що тепер зветься Тарасовою,  над Дніпром-Славутичем.

Не заростають стежки до могили великого Кобзаря, все життя і творчість якого є зразком того, як справжній митець повинен своїм талантом служити народу.

І хочеться вірити, що кожен ліцеїст, вступаючи в нове життя, на свєму шляху завжди буде пам’ятати Тарасову пристрасть, Тарасову мужність, Тарасове невмируще слово!