Головна Про ліцей Робота бібліотеки Ліцеїсти - учасники вечора-реквієму "Приречені на перемогу", приуроченого Героям Небесної Сотні

Ліцеїсти - учасники вечора-реквієму "Приречені на перемогу", приуроченого Героям Небесної Сотні

Понеділок, 22 лютого 2016 13:39

18 лютого  представники ліцейної молоді разом з учителем української мови Тетяною Береговенко та бібілотекарем Іриною Рак  взяли участь в урочистостях, присвячених вшануванню героїв Майдану.

«Приречені на перемогу…» Таку назву мав вечір-реквієм, приурочений Героям Небесної Сотні. Захід відбувся  в актовій залі Смілянської міської бібліотеки ім. Олени Журливої.

Дмитро Плаксюк, Владислав Іршенко, Анжеліка Федорченко  вивчили напам’ять поезії Сергія Пантюка, які відображають  героїчні  події, -  «20 лютого. Майдан», «Балада про пораненого херувима», «Не відлітають яноголи у вирій».

Як завжди, у колі найактуальніших подій міста - уже відомі наші юні письменниці, учениці ІУ-Б курсу, -  Аліна Манько, Катерина Нечипоренко та Оксана Вдовиця.  Долучилися до проведення заходу і Сергій Карпенко, Олег Мастега, Максим Бугайов та Юлія Хорощак, учні ІІІ-Б курсу.

З нагоди вшанування героїв Майдану  зібралася громадськість Сміли, серед яких безпосередні учасники Революції Гідності, письменники рідного краю, працівники освіти і культури і, звичайно ж,  ліцеїсти.

«Усе змінилося у наших серцях, у нашій свідомості, нехай і не все змінилося в економіці та соціальному житті…»- така провідна думка звучала у залі. На разі гостро постало питання про перейменування вулиць у нашому місті, зокрема частина вулиці Рєпіна таки буде названа на честь загиблого героя Юрія Пасхаліна.

Перед присутніми виступив Сергій Таран – організатор смілянських активістів та учасник подій на Майдані у Києві, який поділився своїми щирими відвертими спогадами, як усе було… Як пробиралися сміляни лісами і полями, обхідними дорогами до столиці, бо автобус не пропускали на блокпостах, як лунали церковні дзвони по всій Україні, як стояли наші земляки у серці Києва під прапором «Холодний Яр», як горіли шини на барикадах, а люди, чорні, немов мурини,  атаковані беркутівцями, мужньо тримали оборону,  як розбирали бруківку… Але сам Бог захищав  активістів, яких осліплювали   надяскравими армійськими ліхтарями, поливали  у лютий мороз  водою з водометів. Дуже зворушливим був спогад про монаха з іконою, який стояв на сцені Майдану, нерухомо, довго. Ліхтарі вихоплювали з темряви і диму його застиглу постать,  на героїв накидалися озброєні  охоронці правопорядку,  намагалися зім’яти, знищити, а монах  немов завмер з іконою, і його незворушність і віра надихали учасників Революції Гідності.

Серед простих, але мужніх, стоїчних майданівців і наш земляк – Максим Калашник, який полишив удома молоду дружину та маленьку дитину і вирушив у Київ захищати честь, гідність і незалежність України.  Скромний трудівник, він опинився у самому пеклі революційних подій. Чоловіки  згадували і мужність жіночої сотні Сміли. Жіночки збирали одяг, їжу, готові були будь - якої миті поїхати у Київ. А потім… уже  довелося допомагати воїнам АТО  і продовольством, і обмундируванням,  посилаючи на Схід такі необхідні бронежилети та тепловізори.

Далі  присутні взяли участь у   телемості з Іспанією, адже саме там проживає наша талановита землячка, поетеса – піснярка  Світлана Бояркевич – авторка слів до пісні «Нам осінь не сказала, що зима…» про  загиблих героїв Майдану.

Зворушливий діалог смілян  з письменницею ще раз підтвердив, що всі українці у світі єдині в пориві до волі, миру та позитивних змін у нашій державі. Зворушливо говорила про злободенні проблеми корупції  і   гостя із Звенигородки Людмила Солончук.

Надто болючими є  ці спогади про Революцію Гідності, адже кривава рана України продовжує  ятритися вже на Сході.

Письменники Анатолій Горбівненко, Володимир Ткаченко, Ігор Коваленко, Надія Матюшенко- Гребенюк (близька родичка загиблого Юрія Пасхаліна), Тетяна Шугар – Благодарна та інші представники талановитої когорти Смілянщини від хвилювання та зворушення були небагатослівними у цей день.

«Тільки люди вибрали вождів, а вони вже зрадили народ», - трагічно пролунала гірка істина із уст нашого поета – земляка.

Не все змінилося у нашому житті після Революції Гідності, але змінилися ми самі, ми вже не такі, як раніше…


Тетяна Береговенко – учитель української мови та літератури