Головна Новини Сергій Пантюк... Його поезії - це емоції, а сам він - маг у галузі слова...

Сергій Пантюк... Його поезії - це емоції, а сам він - маг у галузі слова...

Автор: Svetlana   
Субота, 23 січня 2016 13:31

22 січня, саме в День соборності України,  ліцеїсти  радо вітали  у стінах рідного навчального закладу  поважного гостя із Києва – Сергія Пантюка – культового  українського  письменника, поета, прозаїка, публіциста, журналіста, громадського діяча, учасника АТО та  волонтера.

Талановитий митець є  автором 13-ти поетичних збірок, численних публікацій у вітчизняній та зарубіжній пресі.
Ця тепла зустріч відбулася за сприяння благодійного фонду імені Тодося Осьмачки.

«Поезія – це помічниця Сонця», -  такий глибокий афоризм спав на думку  письменникові саме в  Смілі. Адже справжній поет не повинен сидіти у вежі із слонової кістки, а має бути завжди в епіцентрі подій. До поняття культовості пан Сергій ставиться  спокійно і врівноважено, адже це, на його думку, - знаковість, а він ні на кого не схожий: належить до покоління дев’яностників, але не визнає  приналежності до якогось угруповання. Поет має бути різним, а поезія – це емоція (коли щось почало тебе  рвати).

Митець презентував перед ліцеїстами свій творчий доробок  - це збірки поезій та прозові твори, навіть поділився своїми творчими секретами, зокрема – філологічними віршами. Пан Сергій у процесі написання своїх творів  не ставить розділових знаків, щоб не згубити  текст. А вже  по завершенню роботи виставляє пунктограми. Це припало до смаку особливо дев’ятикласникам, які так наполегливо гризуть граніт науки, опановуючи синтаксис та пунктуацію складного речення.

У процесі спілкування з поетом ліцеїсти ще раз переконалися, що українська мова – одна з найбагатших у світі. А для справжнього митця  найбільший гонорар – це любов його читачів.

Як приємно було почути поезію про кохання у третьому класі,  ніжність і трепетність якого не згасла і через десятиліття. І нехай юні закохані не поєднались, та все ж найкраща винагорода долі – це чудові спогади про найкращі почуття.

На цьому секрети не завершились: цікаво було дізнатись, що таке книжечка - клепсидра, книжечка – перевертасик. Сергій Пантюк не лише презентував це диво поезії, а ще й подарував присутнім автографи.

«Оченята кольору антрациту» - «Поранений херувим» - ось вона, ця таємнича  двоїстість поєднання кохання і воєнної лірики. А сам поет – справжній маг у галузі слова, бо за лічені хвилини змінював настрій аудиторії  із сумного на веселий, із тужливого – на замріяний. Поезії Сергія Пантюка такі ж мінливі і загадкові, як і сучасне життя, у якому сплелися в клубок долі нас із вами, українців.

На завершення ліцеїсти запитували поета про те, що їх цікавило найбільше. Найоригінальніше із питань звучало так: «А Ви про нас напишете?» У відповідь Сергій Пантюк лише загадково посміхнувся…

Тож чекаємо на його нові твори та на нові зустрічі.


Тетяна Береговенко – учитель української мови та літератури.