 Привіт! Давайте познайомимось ближче!
По-секрету, як великим друзям, я хочу вам зізнатись: я невиліковно хвора.
Але хвороба моя несмертельна . Я просто дуже-дуже люблю свою роботу. Я люблю дітей, люблю спілкуватися з ними, бачити відкриті ясні обличчя, чути їх дзвінкі голосочки - дзвіночки. Ви не повірите, з дитинства я всім говорила, що обов'язково матиму восьмеро дітлахів: четверо дівчаток і стільки ж хлопчиків. І хоч ця моя мрія не збулась, проте я маю значно більше дітей, бо до кожного зі своїх вихованців не можу ставитися без любові, поваги і уважності. Тому, напевне, я маю таке дивне хобі: обожнюю збирати фотографії і листівки із зображенням маленьких дітей. А ще я люблю квіти, піклуюсь про трояндовий садочок, який сама компоную у себе на подвір'ї. Займаюсь гладіолусами, айстрами і ліліями.
А ще я люблю читати. Дуже люблю читати. Моїм рідним це іноді нагадує певну залежність. Що ж зробиш, у кожного свої недоліки. Іноді я пишу вірші.
Ось цей не дуже вдалий, проте розкриває якоюсь мірою моє життєве кредо:
Я не маленька вже, та вірю в диво.
Мене так мама моя вчила жити:
« Все буде, доню, якщо дуже-дуже
Повірити і дуже захотіти.»
Я не мала давно, та вірю я в кохання,
Без нього, кажуть люди, важко жити.
І це не томні погляди, сумні зітхання,
Для мене слово не пусте - «ЛЮБИТИ».
Я геть доросла, проте щиро вірю в Бога,
І знаю точно, що вертається до тебе,
Добро, що ти постійно дариш людям,
Гарні емоції і настрій, коли треба.
А ще мене дуже дратують розмови про «тяжкий педагогічний труд». Чому ж я його не відчуваю? Невже працюю не на повну потужність? Я думаю, що дітям спілкуватися з такими людьми теж «праця не з легких». Для мене справжній учитель - це добра, розумна людина, що обов'язково має гарне почуття гумору. Адже жарти так часто нам допомагають вирішити самі найскладніші проблеми в житті. Тому і сама намагаюсь сприймати випробування долі з посмішкою на обличчі.
|
