Головна Про ліцей Наші вчителі

Гунько Ольга Анатоліївна - учитель історії, правознавства

Що можна сказати про найріднішу людину в світі? Як можна описати її, коли  не вистачає слів, щоб виразити всю свою любов, довіру, захоплення? З ким можна порівняти щиру і вірну душу?

Скільки я себе пам’ятаю, моя мама була завжди поряд. Коли в  мене щось не виходило і я вже готова була опустити руки і припинити боротьбу,  вистачало лише єдиного погляду її ясних, небесних очей, щоб пробудити в мені віру у власні сили, дати поштовх боротися далі. З самого дитинства я йшла впевнено вперед, бо відчувала, що там, за моєю спиною, стоїть мій незмінний янгол-охоронець – моя мама. Вона – мій найкращий друг і порадник, єдина людина, якій я  повністю довіряю. Вона – мій кумир, Мадонна мого часу.

Моя мама подарувала мені більше, аніж життя. Вона навчила мене бути людиною, берегти в серці любов і здатність прощати, цінувати вірність, чесність і відстоювати справедливість. Ще зовсім дитиною я навчилася сприймати людей такими, які вони є саме завдяки моїй мамі. Та головне – вона подарувала мені моє безмірно кохане, рідне чудо – мою сестричку. Мама оберігає нас двох своїм теплом, її свята душа захищає нас від усіх бід і життєвих перепетій.

Крім того,  моя мама – вчитель від Бога. Вона належить до тієї рідкісної категорії людей, які говорять мало, та коли вони розмовляють, їх слухають всі без виключення. Мама має чудові стосунки зі своїми колегами, всім намагається допомогти. До кожного уроку вона готується, мов до найважливішої події свого життя. Її очі світяться неземним світлом, коли вона бачить результати своєї титанічної праці.  Я пишаюся  своєю мамою, бо вона несе у світ добро, мудрість і знання.

Що можна сказати ще? Мабуть, більше нічого, окрім того, що я і моя сестричка любимо її безмірно. Та крім нас двох, її люблять люди, яким вона дала дорогу у світ своєю невтомною працею.

Заспівай мені пісню, мамо,
Про невідану ніч степову,
Про осліплого янгола з нами,
Про весняну зелену траву.
Заспівай мені пісню, рідна,
Про далекі безмежні поля,
Про волошки під лісом привітні,
Про тепло, що дарує земля.
Заспівай мені пісню, мила,
Про могутність коханих очей,
Про пташині широкії крила,
Про таємність осінніх ночей.
Заспівай мені пісню про сльози,
Про красу світанкових зірок,
Про ранкові опалі роси,
Про живильний у горах струмок. 
На душі мені легше стане.
Ні про що ти мене не питай.
Заспівай мені пісню, мамо,
Як востаннє мені заспівай.

Випускниця 2010 року Гунько Анна