Головна Про ліцей Наші вчителі

Лісова Світлана Іванівна - заступник директора з виховної роботи, учитель української мови і літератури

...Я...Я?..Я!..

Хто Я?!..

Так складно і водночас так просто у цьому житті...Все залежить від того, яка ти сама, як відчуваєш цей світ, як світ сприймає тебе.

Намагаюся жити щиро і відверто.

Намагаюся ніколи і нікому не відмовляти у допомозі.

Намагаюся створити навколо себе простір любові, в якому усім моїм рідним, близьким і друзям комфортно, легко, затишно і тепло.

Намагаюся ніколи не давати  людям поради , не пропустивши їх крізь себе...

Намагаюся обігріти душею усіх і кожного, зрозуміти і розрадити, якщо потрібна моя допомога.

Намагаюся дотримуватися Божих заповідей.

Намагаюся радіти кожному дню, який народжується, дощу і сонцю, зимі і літу, радощам і печалям...

І як виявляється, це і є,власне, саме життя...

Отже, я живу, і це - прекрасно. Люблю світ, люблю людей, люблю саме життя. Якщо я є, значить так було треба, значить я потрібна... І допоки комфортно від думки про те, що ти  - потрібна, доти і хочеться бути...

А учитель - це не професія, і не покликання, це - стан душі... Оце і є Я..!


Життя іде і все без коректур.

І час летить, не стишує галопу.

Давно нема маркізи Помпадур,

і ми живем уже після потопу.

Не знаю я, що буде після нас,

в які природа убереться шати.

Єдиний, хто не втомлюється, – час.

А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі,

а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,

щоб тільки неба очі голубі

цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,

щоб ці слова не вичахли, як руди.

Життя іде і все без коректур,

і як напишеш, так уже і буде.

Але не бійся прикрого рядка.

Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.

Не бійся правди, хоч яка гірка,

не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать,

бо в цьому схибиш – то уже навіки.

Ліна-Костенко