Головна Газета "Ліцеїст" Ліцеїст (Вересень 2014)

Ліцеїст (Вересень 2014)

Дорога ліцейна родино!

Щиро вітаю всіх з початком нового навчального року!

В усі часи освічена людина користувалася повагою. Навчання – це прихований скарб, це світ знань про людей та їх оточення. Треба навчатися, щоб знати, діяти, жити. Упевнена, що зерна науки зростуть у душах наших ліцеїстів урожаєм мудрості та натхнення. Нехай світлим, радісним і плідним буде кожен день, кожен крок. Дорогі ліцеїсти! Будьте здоровими, досягайте високих результатів у навчанні, будьте активними у громадському житті. Загальновідомо, що знання – це сила. Сила творіння, добра, суспільної злагоди та поступу. Вони, мов чисте повітря і життєдайна енергія сонця, необхідні нам для будівництва держави, її захисту і особливо зараз, адже вперше за всі 23 роки незалежності України ми розпочали навчальний рік у стані війни. Переконана, що прагнення до волі, порозуміння, віра у щасливе майбутнє, патріотизм є запорукою Миру у нашій рідній.єдиній Украіні.

З часу нашої останньої зустрічі на сторінках улюбленого «Ліцеїста» пройшло кілька місяців. За цей час ліцеїсти-випускники 2014 року успішно здали ДПА, відмінно пройшли зовнішнє незалежне оцінювання, стали студентами найпрестижніших ВНЗ України, шестеро випускників продовжують навчання за межами України. І, як завжди, переважна більшість наших випускників навчатимуться на місцях державного замовлення. Я хочу побажати удачі кожному з них. Нехай вас, дорогі випускники, супроводжує успіх на вашому шляху. Учіться, трудіться і не забувайте наш ліцей! Удачі вам!

Результат вступної компанії ліцеїстів свідчить про якість освітніх послуг у нашому закладі. Щира вдячність за це вчителям ліцею. Вдячність за самовіддану працю, за бездоганне виконання такої відповідальної місії, як навчання та виховання наших дітей. Адже саме вчителі сприяють формуванню юних особистостей, від яких залежить наше майбутнє, завтрашній день Української держави.

Вчительська доля така, що одних відпускаємо, а малечу беремо під своє крило. Ось і цього року ліцейну родину поповнили 34 першачкі, на яких ми покладаємо великі надії. Сподіваємося, що вони стануть гідною зміною випускникам і не упустять планку, високо підняту учнями нашого ліцею! Дорогі першокурсники! Я впевнена, що ви продовжите славні традиції ліцею та започаткуєте свої. У добрий путь, дорогі мої вихованці!

Зі сторінок нашого «Ліцеїста» хочу подякувати батьківській громаді ліцею за підготовку до нового навчального року, особлива подяка родинам Панченко, Шпак, Нечипоренко, Кодола.

Дякуємо і нашим техпрацівникам, саме вони створили затишок і комфорт у приміщенні ліцею.

Тож нехай цей навчальний рік відкриє перед ліцеїстами нові горизонти пізнання себе і світу, вчителів надихне успіхами вихованців, батьків – гордістю за своїх дітей.

З любов'ю Софія Анатоліївна.


З вдячністю про ліцей…

Які ж чудові ці шкільні роки! А особливо роки, проведені у ліцеї!

Це роки безтурботного життя, сповнені радощів.

Я прийшла до цього навчального закладу зовім дитиною, а закінчила його упевненою у собі дівчиною. Саме тут я навчилася дружити по-справжньому, пробачати, бути милосердною, адже це так важливо у наш час.

Крім хороших знань, з ліцею я винесла найцінніше — уміння бути людиною.

На жаль, я вже попрощалася з цим чудовим закладом, адже стала студенткою. Тепер на мене чекає доросле життя, в якому доведеться нелегко, бо не завжди поряд буде мудрий порадник, який уважно вислухає, розрадить та допоможе. А саме такими і є вчителі мого рідного ліцею - мудрими. Вони не тільки давали хороші знання, вони вчили людяності, розумінню життя. Всі вчителі мають високий професійний рівень, до своєї роботи ставляться дуже креативно, творчо й відповідально. Я завжди пам'ятатиму їх із вдячністю.

Особливе спасибі хочеться сказати директору Гнідій Софії Анатоліївні та класному керівникові Діденко Олені Олексіївні за їхню особливу турботу про кожного з нас, за щирість і величезне бажання виростити з нас справжніх Людей.

Ще зовсім недавно я була ученицею мого рідного ліцею, а сьогодні я з гордістю можу сказати, що я студентка Київського політехнічного університету. Я з радістю влилася в ліцейне братство цього навчального закладу, адже тут стільки рідних та знайомих облич. Вступити з легкістю до цього ВНЗ допоміг мені саме Смілянський природничо-математичний ліцей.

Дякую тобі, мій рідний! Я тебе ніколи не забуду! У моєму серці назавжди залишаться слова із гімну ліцею: «Слався, світлий ліцей, наш коханий омріяний дім!..»

Таня Остапенко – випускниця 2014 року.


Листи підтримки…

Ось і знову вересневі ранки сповнюються звуками шкільного дзвоника, а подвір’я нашого коханого ліцею розквітає від дитячих усмішок, наповнюється галасом ліцеїстів-першокурсників, традиційно одягнених у вишиванки та ділові костюми.

Вони прийшли навчатися, вони щасливі і життєрадісні, вони вродливі і юні…

А в цей же час десятки тисяч патріотів нашої держави знаходяться на передовій, захищаючи від терористів свободу, незалежність та територіальну цілісність України. Захищаючи спокій та дитяче щастя від пострілів, вибухів, від плачу та безнадії, захищаючи від страху…

На жаль, сотні з них отримали поранення та знаходяться на лікуванні у шпиталях та лікарнях. І ми, розуміємо, що усім їм, як ніколи, потрібна увага, добре слово, повага та любов небайдужих людей.

Тому й вирішили учні ліцею підтримати військовослужбовців, які отримали поранення внаслідок виконання бойових завдань у рамках проведення заходів антитерористичної операції та знаходяться на лікуванні, проходять реабілітацію у військових медичних закладах Міністерства оборони України. Адже допомога, підтримка та розуміння сприятимуть скорішому відновленню їх моральних, психологічних та духовних сил.

Ліцеїсти своїми руками виготовляли паперових журавликів – символів надії з метою донести до юнаків-захисників слова підтримки та подяки за те, що змогли ми сьогодні розпочати уроки, сісти за парти та насолоджуватися блакиттю ясного неба і лише чути та усвідомлювати , що лихо не за горами.

Листи ліцеїстів зі словами щирої подяки понесуть паперові вісники в одну з військових частин, до медичного шпиталю, щоб хоч на мить полегшити душевний біль та страждання тим, кому ще довго буде снитися страхіття бою.

Як добре, що ми можемо ще побути дітьми, відчути радість щасливого дитинства, мріяти і жити спокійно у своїй країні.

Президентська рада ліцею.


«Щоб залишатися на місці, слід завжди бігти попереду!..»

У вересні 2013 року за результатами міжнародного конкурсу ліцей став учасником міжнародного навчального проекту “Європейські Школи за Живу Планету”, що стартував в Австрії.

33 команди з Австрії, Болгарії, Хорватії, Угорщини, Молдавії, Румунії, Сербії, Словенії,Чехії та України взяли участь у тижневій академії, що проходила в Ілмітці, австрійському регіоні Зеевінкель.

Основний акцент академія робила на aктивному громадянстві, з метою дати учням можливість бути активними, висловлювати свою думку публічно та спонукати інших до дій… Організатори, тренери вчили молодих людей по-іншому дивитися на речі і бачити можливості сприяння соціальному та дружньому природі розвитку нашої планети..

Під час робочих зустрічей та екскурсій у природу екопедагоги WWF та природоохоронні експерти знайомили учнів та їхніх учителів з темами проекту – «Дунай – ріка життя Європи», «Екологічний відбиток – Вплив глобального споживання».

Наша поїздка в Австрію підтвердила думку, що немає проблем наших чи ваших, чи чиїхось іще…європейці мають спільні проблеми, бо у нас одні Карпати, один Дунай, ми тісно пов’язані і реагуємо на проблеми, які виникають у тій чи іншій частині Європи. І мета у нас спільна – ми щиро хочемо добра нам, нашій природі, екології, нашому майбутньому, тому і виступаємо зі спільною ініціативою – зробити наше життя щасливим!

Саме з цією метою протягом навчального року ми розробляли та втілювали в життя власні екологічні проекти.. Що можемо зробити ми, молоді українці, сміляни? Як можемо впливати на екологічну ситуацію в місті та й чи можемо взагалі?

Мимоволі згадалися прогулянки по Національному Природничому парку на березі Дунаю… Незасмічені береги та прозора вода, яку можна пити без загрози для життя, викликали заздрість та відчуття болю за своє місто, за рідні наші річки : Тясмин та Сріблянку.

І починаєш задумуватися: чи можна змінити наше недбале ставлення до довкілля? Так. Можна. Але ми маємо бути активними і спонукати до дій інших, і зміни не забаряться. Саме тому було вирішено назвати проект «Наші дії приносять зміни».

Меседж ліцейного проекту - «Життя нашої малої батьківщини залежить від життя малих річок України». Роботу у проекті ми розпочали з дослідження стану берегів річки. Президент Євроклубу «Ми разом!» Наталія Мурашкіна та юні фотокореспонденти Марія Затхей і Оксана Вдовиця організували фотовиставку «Краса і біль річки Тясмин». Сьогодні наша річка потерпає від завалів пластику у вигляді пляшок, стаканчиків, поліетиленових пакетів та іншого сміття, що зберігається нерозкладеним впродовж десятиліть..

Тому пріоритетним напрямком нашої роботи в проекті ми визначили регулярне прибирання прибережної зони Тясмину. Першими розпочали роботу першокурсники, які в жовтні 2013 року прибрали територію у районі міського пляжу, а вже 1 квітня 2014 року на весняну толоку вийшли учні ІІ-М курсу. Вони очистили від пластикового непотребу прибережну зону, що починається від вулиця Леніна. Влітку, під час роботи літнього відпочинкового табору, ліцеїсти знову очищали береги Тясмина від екобруду. Ми і надалі продовжуватимемо цю ініціативу. Адже як відомо: усі великі справи розпочинаються з малого.

А у січні у ліцеї відбувся Footprint Day, у рамках якого пройшли різноманітні заходи: Footprint game; Тренінг «Екологічний відбиток»; Художній марафон.

Епіграфом до проведених заходів стала відома фраза "Не можна вирішити проблему з тієї ж точки зору, яка створила її. Щоб вирішити її, ти маєш думати інакше".

Метою тренінгу, який підготувала та провела учасниця академії в Австрії Каріна Стогній, було показати учням, як впливає людина на природу, та познайомити ліцеїстів з даними щодо екологічного стану Землі. А також спрогнозувати можливі результати недбалого ставлення суспільства до глобальних проблем екології.

Під час гри «Світовий торт» учням було продемонстровано нерівномірність розподілу ресурсів планети: 75% всього населення використовує лише 25% запасів енергії, в той же час як інші 25% живуть «на широку ногу».. Учням запропонували методи зменшення їх власного відбитку на навколишнє середовище. Адже щоб змінити світ, ми маємо спочатку змінити себе.

Під час відзначення М’ясниць, що в народі йменують Масляною, у ліцеї пройшов Fund Raising. Мета проведеної кампанії: «Скажемо «НІ!» пластику» та зменшення свого екологічного відбитку на нашій планеті. Усі кошти, зібрані під час благодійного ярмарку, були витрачені на придбання тканини і фарби для виготовлення екосумок.

Майстер-клас з розмальовування екоторбинок відбувався на подвірї ліцею сонячного весняного дня. Бажаючих долучитись до цього дійства було багато, і торбинки вийшли на славу - яскраві та креативні.

У травні, під час проведення флешмобу, ліцеїсти разом зі своїми наставниками звернулися до жителів міста не бути байдужими до проблем довкілля, а саме: дбати про річку та її береги. А екоторбинки учні презентували глядачам, закликаючи зменшити використання пластику.

У червні учасники проекту зустрілися у мальовничій Трансільванії (Румунія) для обміну досвідом та презентації своїх проектів.

До численних відзнак та нагород нашого навчального закладу додалась і відзнака WWF у вигляді пам’ятної дошки, а євроклуб ліцею отримав вітальний сертифікат.

Учні закладу вже чимало зробили, намагаючись привернути увагу смілян до проблем Тясмину, покращити ситуацію з додержання чистоти берегів, і ми не збираємося припиняти цю роботу. Вже 2 жовтня усі команди-учасниці проекту організують заходи під гаслом «Разом заради річки».

Мета цих заходів - підняти свідомість містян щодо проблеми забруднення річки Тясмин та її берегів, залучити громаду підтримати ці заходи, донести відомості про те, що буде проводитися, до максимальної кількості смілян.

Ліцеїсти мають свої плани щодо реалізації проекту та не збираються сидіти, склавши руки.

Попереду новий навчальний рік, нові плани та можливості їхньої реалізації. А постановка цілей у ліцеїстів усе така ж стабільна: «Щоб залишатися на місці, слід завжди бігти попереду!..»

Тетяна Ярмиш – учитель англійської мови,
керівник євроклубу ліцею.


Із вдячністю до педагогів ліцею…

На початку нового навчального року нам, батькам випускників, хотілося б привітати увесь педагогічний колектив ліцею з новим витком у їхньому житті, з новими учнями, з новими починаннями…

Хочеться висловити свою вдячність за той вклад у долі наших дітей, який зробив їх конкурентоспроможними під час вступної кампанії, за добро та людяність, за розуміння та підтримку, за щирість та розуміння.

У цьому році завершив навчання у ліцеї мій син, Євген Голованьов, а два роки тому закінчила цей чудовий заклад і донька Вікторія. Навчалися добре. Може зірок з неба і не знімали, але обоє уже студенти престижних вузів України, обоє навчаються на бюджеті.

Ось пригадую наші перші кроки у ліцеї. Мабуть, кожен із батьків думає, що його дитина найкраща, і, змінюючи заклад для подальшого навчання, відразу ж стане відмінником. Та у ліцеї все не так. Тут панує культ знань. Тому, кому потрібні знання, той ішов у ліцей. Кому – просто оцінки – тоді в звичайну школу…

Багато хто казав, що у ліцеї дорого навчатися. Але повірте, набагато дешевше, ніж у деяких звичайних школах. Та зараз я з упевненістю можу сказати: «Навчатись – ніде не дорого, а ось протирати штани – дорого всюди: і у школі, і в університеті буде».

Особлива батьківська подяка за моїх дітей Ользі Анатоліївні Гунько, Світлані Іванівні Лісовій, Раїсі Володимирівні Осадчій, Олені Олексіївні Діденко та усім учителям, хто викохав моїх дітей та дав гарну путівку у доросле життя.

І, звичайно ж, найкращі слова для Софії Анатоліївни – найкращого керівника свого учительського колективу.

Нехай Вам завжди всміхається доля, дорогі наші педагоги, дарує Вам міцне здоров'я та довголіття. Від імені ваших учнів та нас, батьків, бажаємо Вам здійснення найзаповітніших мрій, а також, щоб у Ваших родинах завжди панували тепло, радість та затишок. Пам'ятайте, що без Вас цей світ буде набагато гіршим, адже саме Ваша праця дає надію людству на подальший розвиток!

З повагою та вдячністю
від ліцейної батьківської громади –
Галина Іванівна Голованьова